Міністерство юстиції України надало офіційне роз’яснення щодо застосування законодавства під час державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками фермерських господарств. Документ покликаний сформувати єдину практику державної реєстрації та усунути випадки необґрунтованих відмов, які й досі трапляються на практиці.
Питання має особливе значення для органів місцевого самоврядування, державних реєстраторів, нотаріусів та фермерських господарств, оскільки стосується реалізації речових прав на землю та належного оформлення земельних відносин.
Що це означає для органів місцевого самоврядування?
Оприлюднене роз’яснення Міністерства юстиції має не лише реєстраційне, а й практичне значення для діяльності органів місцевого самоврядування, які здійснюють управління земельними ресурсами громади та взаємодіють із фермерськими господарствами.
По-перше, громади повинні враховувати, що земельні ділянки, надані громадянам на праві постійного користування для створення фермерського господарства до набрання чинності чинним Земельним кодексом України, не втрачають свого правового статусу лише через відсутність переоформлення права. Це виключає можливість вважати такі земельні ділянки «вільними» або такими, що можуть бути повторно передані іншим особам.
По-друге, при підготовці рішень ради, розгляді земельних питань, інвентаризації земель чи проведенні земельного аудиту необхідно враховувати сформовану правову позицію Верховного Суду: після державної реєстрації фермерського господарства саме юридична особа є належним землекористувачем, навіть якщо первинні документи були оформлені на засновника.
По-третє, органам місцевого самоврядування доцільно забезпечити належну взаємодію з державними реєстраторами та нотаріусами для недопущення безпідставних вимог щодо повторного оформлення рішень про передачу земельних ділянок або прийняття нових рішень ради, якщо такі документи не передбачені законодавством.
По-четверте, під час консультування фермерських господарств громади можуть використовувати зазначене роз’яснення як офіційну позицію Міністерства юстиції щодо порядку державної реєстрації прав. Це сприятиме скороченню кількості відмов у реєстрації та зменшенню кількості судових спорів.
По-п’яте, у випадках, коли державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації, посилаючись на відсутність рішення про передачу земельної ділянки безпосередньо фермерському господарству, органи місцевого самоврядування можуть рекомендувати землекористувачам скористатися механізмом адміністративного або судового оскарження, передбаченим статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Дане роз’яснення Міністерства юстиції та усталена практика Верховного Суду забезпечують правову визначеність у питаннях державної реєстрації прав фермерських господарств. Органам місцевого самоврядування доцільно врахувати ці підходи під час управління земельними ресурсами, взаємодії з державними реєстраторами та надання консультацій суб’єктам господарювання. Це сприятиме однаковому застосуванню земельного законодавства, захисту прав фермерських господарств і зменшенню кількості конфліктних ситуацій у сфері земельних відносин.
Ознайомитися з листом за посиланням.
