Шановні пані і панове,
З нагоди Міжнародного жіночого дня 8 березня дозвольте висловити глибоку шану жінкам і дівчатам нашої країни. Цьогоріч, відповідно з пропонованою ООН ініціативою, ми мали б 8 березня говорити про важливість участі жінок у вирішенні екологічних проблем. Але війна внесла свої корективи.
На сьогодні українські жінки змушені захищати країну від нападу Росії, працювати в гуманітарних штабах громад, виходити на мітинги проти окупантів, допомагати армії і територіальній обороні, майже самотужки доглядати дітей/старших/хворих родичів, та часто евакуюватись разом з ними зі своїх помешкань під загрозами та/або реальними обстрілами.
Натомість вони могли б, як і до 24 лютого:
- втілювати децентралізаційні реформи у громадах,
- впроваджувати інновації за допомогою сучасних технологій,
- реалізовуватикреативні та успішні комерційні проєкти,
- створювати інклюзивні громадські простори і робочі місця,
- розширювати можливості для інших – заохочувати до досягнення цілей, усунення упередженості та бар’єрів,
- стояти на захисті громадського здоров’я,
- досягати успіху на спортивній арені,
- служити, але не воювати у складі збройних сил України.
Україна зіштовхнулась з безпрецедентним викликом – війною, яка має і буде мати серйозний і тривалий вплив на всіх нас – і жінок, і чоловіків. Але різна вразливість жінок і чоловіків під час війни несе, окрім спільних, й специфічні небезпеки. І лише спільними зусиллями ми зможемо цьому протистояти.
Ми маємо турбуватись про жінок, які в цей нелегкий час дають раду не лише собі, а й доглядають за іншими.
Ми маємо боротися з насильством щодо жінок, яке є однією з тактик війни.
Ми маємо підтримувати жінок-лідерок.
Це робота для всіх нас.
З повагою,
Команда Всеукраїнської Асоціації ОТГ.
