Кабінет Міністрів України ухвалив зміни до постанови від 19 листопада 2025 року № 1512 «Деякі особливості визначення вартості будівництва, а також поточного середнього ремонту, поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування в умовах воєнного стану», якою визначено особливості ціноутворення у будівництві в умовах воєнного стану.
Урядове рішення враховує низку проблемних питань та частково пропозицій, які Всеукраїнська асоціація органів місцевого самоврядування «Асоціація об’єднаних територіальних громад» порушувала за результатами консультацій із територіальними громадами.
Зміни спрямовані на удосконалення підходів під час визначення вартості нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, а також будівництва, ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування, що здійснюються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій.
Серед ключових змін постанови:
- обов’язковий аналіз цін за встановленою процедурою проводитиметься для об’єктів будівництва вартістю від 1,5 млн грн., а порядок аналізу цін для проєктів вартістю до 1,5 млн грн протягом 1 року визначатиметься замовником самостійно;
- для неціноутворюючих матеріалів передбачено спрощені вимоги щодо кількості джерел інформації та обов’язковості їх зазначення у звіті;
- аналіз цін можна буде доручати стороннім фахівцям або спеціалізованим організаціям на договірних умовах;
- уточнено порядок проведення аналізу цін на етапі узгодження договірної ціни та встановлюється регламент отримання пропозицій;
- на відповідь щодо ціни постачальник матиме до п’яти робочих днів, а прайс-листи виробників та електронні пропозиції з Бази даних цін у ЄДЕССБ прирівнюватимуться до офіційних комерційних пропозицій
- публічна інформація про ціни на вебсайтах та електронні цінові пропозиції на порталі бази даних цін в ЄДЕССБ визнаватимуться належними джерелами інформації. При цьому використання таких даних не створюватиме обов’язку здійснювати закупівлю саме у відповідного постачальника;
- чіткіше розмежовується відповідальність учасників процесу(достовірність статусу виробника, імпортера чи дистриб’ютора є відповідальністю особи, яка надала пропозицію, а особи, які здійснюють аналіз, не несуть відповідальності за достовірність цих відомостей);
- запроваджується можливість відшкодування додаткових витрат у разі зростання фактичного рівня зарплати понад рівень у договірній ціні за рахунок коштів на інфляційні процеси, відповідно до умов договору;
- виробники зможуть безоплатно вносити інформацію до Бази даних цін;
- уточнено перехідні положення, зокрема раніше затверджена проєктна документація не потребуватиме коригування виключно через відсутність електронного звіту з аналізу цін, та коригування документації, що не призводить до зміни складу, обсягів або цін ресурсів, не потребує повторного складання звіту за наявності актуального звіту.
Для територіальних громад прийняті зміни мають важливе практичне значення. Вони дозволять зменшити частково і на певний періоднавантаження на замовників, спростити процедури для невеликих проєктів, чіткіше визначити відповідальність учасників та усунути частину проблем, які виникали під час реалізації проєктів відновлення, будівництва і ремонту за бюджетні кошти.
ВАОТГ висловлює вдячність центральним органам виконавчої влади за відкритість до діалогу, проведення консультацій із представниками місцевого самоврядування та врахування практичних пропозицій громад під час доопрацювання постанови № 1512.
Нагадаємо, ВАОТГ активно долучилася до опрацювання постанови № 1512 та провела серію зустрічей та консультацій. Проблемні питання нового механізму аналізу цін обговорювалися, зокрема, на засіданні Львівського регіонального відділення Асоціації. Громади звертали увагу на значне адміністративне навантаження, складність отримання необхідної кількості цінових пропозицій, ризики затримки реалізації проєктів та необхідність чіткого визначення відповідальності учасників процесу.
3 липня ВАОТГ проведено окрему зустріч з членами Правління, де обговорено проблема застосування постанови № 1512 та нового механізму аналізу цін на будівельні матеріали. До обговорення були залучені представники громад та центральних органів виконавчої влади, представники Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Після цього Асоціація продовжила серію консультацій із територіальними громадами та узагальнила їхні практичні зауваження і пропозиції.
Серед важливих питань, на яких наголошувала ВАОТГ: покладання обов’язків аналізу цінової інформації на підрядника, а не на замовника; необхідність підвищення вартісного порогу застосування обов’язкового аналізу цін (1,5 млн це досить низький поріг для невеликих проектів);удосконалення та наповнення Бази даних цін ЄДЕССБ; визначення зрозумілих джерел цінової інформації; чітке розмежування відповідальності учасників процесу; недопущення зупинки чи затримки реалізації проєктів громад, які є соціально важливими тощо. Частина цих пропозицій знайшла відображення в ухвалених Урядом змінах.
Водночас зазначені вище зміни вирішують лише частину проблемних питань, які виникли під час практичного застосування постанови № 1512. Тому важливо, щоб робота над удосконаленням механізму ціноутворення у будівництві була продовжена з урахуванням практики його застосування замовниками та підрядними організаціями. Йдеться не лише про окремі технічні уточнення, а й про необхідність подальшого спрощення процедур, усунення правової невизначеності та зменшення надмірного адміністративного навантаження.
Одним із ключових питань залишається сама модель проведення аналізу цін на матеріальні ресурси. Попри розширення переліку джерел цінової інформації, значний обсяг роботи із пошуку виробників, імпортерів і постачальників, отримання та перевірки цінових пропозицій, їх систематизації та документування фактично залишається за кожним окремим замовником. У результаті різні замовники можуть паралельно збирати однакову інформацію щодо тих самих матеріалів та звертатися до одних і тих самих суб’єктів ринку. Це потребує значних кадрових і часових ресурсів та не забезпечує системного вирішення питання.
Тому подальше вдосконалення постанови доцільно пов’язувати з переходом до більш централізованої моделі накопичення цінової інформації. База даних цін має поступово стати повноцінним та регулярно оновлюваним джерелом інформації, яким можуть користуватися всі замовники, а не формуватися переважно за рахунок багаторазового збору однакових даних кожним із них. Водночас необхідно створити систематизоване джерело інформації про виробників, імпортерів, офіційних представників і дистриб’юторів будівельної продукції, адже сьогодні замовник не завжди має можливість достовірно встановити статус суб’єкта, від якого отримано цінову пропозицію.
Окремого доопрацювання потребує запроваджений підхід до об’єктів кошторисною вартістю до 1,5 млн грн. Надання замовнику можливості самостійно визначати порядок аналізу цін покликане спростити процедуру для невеликих об’єктів, однак одночасно створює нові питання. Зокрема, нормативно не визначено однозначно, на який момент та на підставі якого документа встановлюється відповідність об’єкта порогу 1,5 млн грн і що відбувається, якщо після уточнення обсягів та цін його остаточна кошторисна вартість перевищить цю межу.
Крім того, кожен замовник фактично має самостійно розробити власний порядок аналізу цін: визначити джерела інформації, критерії її достатності та актуальності, алгоритм розрахунку і документального оформлення результатів. Це може призвести до появи значної кількості різних локальних підходів, які надалі оцінюватимуться органами державного фінансового контролю. Для громад це створює додаткові методологічні та правові ризики. Тому доцільно розробити на державному рівні єдиний спрощений типовий порядок, який забезпечуватиме реальне, а не лише формальне зменшення адміністративного навантаження.
Ще одним питанням, яке потребує перегляду, є проведення повного аналізу цін усіма учасниками закупівлі на етапі підготовки тендерних пропозицій у разі застосування твердої договірної ціни. За такого підходу декілька учасників однієї закупівлі мають паралельно виконати однакову трудомістку процедуру щодо фактично одного переліку матеріальних ресурсів, хоча договір буде укладено лише з одним із них. Для бізнесу це додаткові витрати часу та ресурсів, а для виробників і постачальників –додатковий потік однотипних запитів.
Такий механізм особливо відчутний для малого та середнього бізнесу і потенційно може знижувати зацікавленість підприємств в участі у закупівлях, а отже – впливати на рівень конкуренції. Більш збалансованим підходом може бути перенесення обов’язку щодо проведення повної формалізованої процедури аналізу цін та реєстрації звіту в ЄДЕССБ на переможця закупівлі – після його визначення, але до укладення договору. Це дозволило б зберегти контроль за обґрунтованістю вартості матеріальних ресурсів без багаторазового дублювання однакових процедур усіма учасниками.
Залишилася також термінологічна невизначеність щодо суб’єктів, на яких покладається обов’язок проведення аналізу цін. У положеннях використовуються поняття «підрядник» та «виконавець робіт за договором про закупівлю», водночас сфера дії постанови охоплює також поточний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг, які у сфері публічних закупівель можуть закуповуватися як послуги. Відповідні норми мають бути сформульовані так, щоб замовник і виконавець могли однозначно встановити свої обов’язки без додаткового тлумачення та ризику різного застосування вимог контролюючими органами.
Варто наголосити, що робота над удосконаленням нормативного регулювання ціноутворення у будівництві триває. Експертами Асоціації паралельно в робочому порядку надано пропозиції до Настанови щодо порядку проведення аналізу цін на матеріальні ресурси» (наказ Мінрозвитку від 20.03.2026 № 591); Настанови з визначення вартості будівництва» (наказ Мінрегіону від 01.11.2021 № 281). ВАОТГ продовжуватиме долучатися до цієї роботи та відстоювати пропозиції громад, спрямовані на спрощення процедур, усунення практичних проблем під час визначення вартості будівництва та забезпечення можливості своєчасної реалізації проєктів відновлення і розвитку.
Таким чином, ухвалені зміни є важливим етапом удосконалення постанови № 1512, але не завершують цю роботу. Подальшого врегулювання потребують питання наповнення та використання бази даних цін, спрощення процедур для замовників, уніфікації підходів для невеликих об’єктів, проведення аналізу цін під час закупівель, чіткого визначення відповідальних суб’єктів та мінімізації ризиків неоднозначного трактування норм під час контрольних заходів. Саме практика застосування оновленої постанови має стати основою для наступного етапу її доопрацювання.
Для Всеукраїнської асоціації ОТОГ важливо, що рішення, які безпосередньо впливають на реалізацію проєктів у громадах, удосконалюються з урахуванням практики їх застосування. Такий формат взаємодії державної влади, органів місцевого самоврядування та їх асоціацій дозволяє одночасно забезпечувати прозорість використання публічних коштів і створювати дієві механізми для відновлення та розвитку громад.
