З початком війни в Україні призупинено роботу дитячих садочків. В одних громадах ці установи не можуть працювати через ведення бойових дій, в інших – через використання їх як безкоштовного житла для ВПО. Щось протиставити цим вагомим причинам втрати послуг дитсадків на перший погляд непросто. Водночас, варто вже сьогодні, не чекаючи кардинальної зміни ситуації на фронті, шукати можливості для догляду за дошкільнятами. Цього потребують як самі діти, так і їхні сім’ї та громади в цілому.
Основний виклик, з яким доводиться мати справу, – це гарантії безпеки для малюків, які перебуватимуть в дитсадку у той час, коли йде війна. Напевно, навряд чи у нас є хоча б один дитячий садок, який, працюючи на повну потужність, міг би забезпечити дітям укриття у разі небезпеки. Саме це є основною причиною того, що навіть у віддалених від бойових дій місцях України дитячі садки виправдано можуть працювати лише у режимі чергових груп, в яких дитину можна залишити на нетривалий час. Але це все ж краще, ніж нічого. І потреба знаходити таку можливість догляду за дитиною є в інтересах не лише мами.
Варто зазначити, що зацікавлених сторін у послугах хоча б тимчасового догляду за дошкільнятами, набагато більше, ніж прийнято вважати. Ми спробували простежити, для кого послуги догляду за дошкільнятами можуть бути дійсно необхідними.
Для дитини включеність у інші групи, окрім сім’ї, – це можливості для розвитку. Навіть якщо не ставити за мету засвоєння корисних знань чи підготовку до школи, через соціалізацію з іншими дітьми у дошкільнят формують необхідні життєві навички комунікації.
Для сім’ї, і, в першу чергу для мами, – це можливість трудової зайнятості та/або вирішення інших важливих питань, які важко сумістити з присутністю поряд дитини. Позитивний економічний ефект від того, що мама працює, відчуває не лише вона особисто, а й діти та інші члени домогосподарства.
Для громади працюючі матері/батьки дітей-дошкільнят – це забезпечені самодостатні громадянки/-и, які сплачують податки, та не перевантажують соціальні служби і місцевий бюджет запитами про матеріальну допомогу.
Для громадських/благодійних/ініціативних груп та організацій, які готові забезпечувати дитяче дозвілля – це можливість бути дійсно корисними у відповідь на потребу своїх громадянок/-ян. Навіть самоорганізована група з мам/татусів, які готові доглядати не лише своїх, а й сусідських дітей, є альтернативою організованій послузі догляду за дошкільнятами.
Для закладів позашкільної освіти/закладів культури, які на час війни залишились без своєї цільової аудиторії, послуги догляду за дошкільнятами також могли б стати корисною модернізацією послуг та забезпеченням зайнятості персоналу, замість його звільнення або безстрокових відпусток.
Для працедавців інших закладів/установ, де працюють батьки дітей-дошкільнят, які мають або продовжувати працювати в умовах війни, або звільнитись, створення дитячих куточків на робочому місці дозволило б зберегти своїх працівниць/-ків, надаючи їм можливості суміщати професійні обов’язки з сімейними.
У світлі всього вище зазначеного громадам, які намагаються забезпечувати хоча б тимчасовий догляд / альтернативні послуги догляду за дошкільнятами, у нагоді може стати ресурс, що пропонує змістовне наповнення такої роботи – так званий «Дитячий онлайн-садочок НУМО», підготовлений спільно Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Міністерством освіти і науки України.
Безперечно, найбільшим стримуючим фактором у роботі з дітьми дошкільного віку постає необхідність дотримання чисельних та часом надмірних санітарно-гігієнічних і педагогічних вимог, на які нарікає навіть сам персонал дитсадків. Це часто заважало громадам і в мирний час шукати альтернативні дитячим садочкам форми догляду за дітьми. В той же час, корисним може бути приклад працюючої Європи, яка, попри наявність ресурсів, окрім інфраструктури дитячих садків, розбудовує й інші форми послуг догляду за дітьми. Для нашої ж країни, яка наразі знаходиться в умовах вкрай обмежених ресурсів, важливо не втратити ще більше, зневажаючи потребою забезпечити послуги з догляду за дошкільнятами.
