Комплексна локалізована оцінка ризиків надзвичайних ситуацій у громадах: розроблено методологічний посібник

Нові виклики для безпеки українських громад

Повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України докорінно змінила ландшафт ризиків, з якими щоденно стикаються українські територіальні громади. До традиційних загроз, таких як сезонні пожежі в природних екосистемах, весняні паводки чи техногенні аварії на зношеній інфраструктурі, додався цілий спектр безпрецедентних воєнних небезпек. Сьогодні громади змушені протистояти систематичним ракетним та дроновим ударам по об’єктах цивільної інфраструктури, масштабному мінно-вибуховому забрудненню територій, а також долати наслідки вимушеного переміщення населення.

Як свідчать результати польових досліджень, наявна система цивільного захисту на базовому рівні часто виявляється не готовою до таких викликів. По-перше, у більшості громад існуючі паспорти ризиків безнадійно застаріли й абсолютно не враховують реалій воєнного часу. По-друге, місцеві плани реагування на надзвичайні ситуації нерідко готуються суто «для звітності», без чіткого розподілу ролей та відпрацьованих сценаріїв. Крім того, спостерігається слабка координація між органами місцевого самоврядування (ОМС), місцевою та добровільною пожежною охороною (МПО/ДПО) і підрозділами ДСНС, що супроводжується критичною нестачею ресурсів.

Саме цей контекст зумовив гостру потребу у проведенні доказової, комплексної локалізованої оцінки ризиків. Для вирішення цього завдання Всеукраїнська асоціація органів місцевого самоврядування «Асоціація об’єднаних територіальних громад» за підтримки IREX розробила спеціалізований Методологічний посібник, що став фундаментом для проєкту з посилення готовності громад.

Нормативно-методологічний фундамент: Інтеграція міжнародних стандартів

Унікальність розробленої методології полягає в тому, що вона базується на перетині національного законодавства (яке слугує рамкою відповідності для ДСНС) та передових міжнародних стандартів. Це дозволяє запровадити в Україні найкращі європейські практики, зберігаючи легітимність документів.

В основу методології покладено:

• Сендайську рамкову програму ООН (2015–2030): Вона вимагає переходу до мультиризикового підходу, тобто розгляду всіх типів загроз у їх сукупності та взаємодії, а не ізольовано.
• Керівні принципи ЄС з оцінки та картування ризиків: Цей документ запроваджує трикомпонентну модель (загрози, вразливість, ризик) та наголошує на важливості сценарного планування і аналізу каскадних ефектів.
• Індекс ризику INFORM: Глобальна модель, яка була адаптована до субнаціонального рівня для кількісної оцінки ризиків у кожній конкретній громаді.
• Стандарти ISO (31000 та 22320): Вони визначають процесну логіку управління ризиками та вимоги до ефективного реагування на інциденти.

Концептуальна тривимірна модель ризику

Відсутність єдиної концептуальної основи часто робить оцінки ризиків суперечливими та непорівнюваними. Тому в методології використовується мультиплікативна формула, адаптована з методології INFORM:

Ризик = Загроза та експозиція × Вразливість × Брак спроможності реагування.

Ця формула розглядає ризик через три виміри:

1. Загроза та експозиція: Що може статися і хто/що потрапляє в зону ураження.
2. Вразливість: Внутрішні демографічні, фізичні, економічні та екологічні характеристики громади, що визначають тяжкість наслідків (наприклад, наявність великої кількості літніх людей або застарілий житловий фонд).
3. Брак спроможності реагування: Ступінь неспроможності місцевих служб (МПО/ДПО) мінімізувати наслідки.

Виокремлення спроможності реагування у самостійний вимір є принциповим. Громада не може безпосередньо вплинути на сам факт ракетного удару, а зменшення вразливості, наприклад через розбудову нових захищених районів, може потребувати років. Натомість інвестиції в організаційну, кадрову та матеріально-технічну базу МПО та ДПО здатні швидше підвищити готовність до реагування та зменшити можливі наслідки надзвичайних ситуацій.

Нова архітектура загроз: Від воєнних до каскадних

Методологія розширює класичний перелік небезпек, поділяючи їх на чотири об’ємні категорії:

• Категорія А (Воєнні загрози): Ракетні та дронові удари, мінно-вибухове забруднення, руйнування інфраструктури та вторинні пожежі від обстрілів. Включення цієї категорії є життєво необхідним для України.
• Категорія В (Природні загрози): Повені, паводки, зсуви ґрунту, сходження лавин, лісові та ландшафтні пожежі, екстремальні погодні явища.
• Категорія С (Техногенні загрози): Аварії на об’єктах критичної інфраструктури (водо-, електро-, газопостачання), транспортні та промислові аварії, масштабні пожежі в будівлях.
• Категорія D (Каскадні/комбіновані ризики): Це аналітичний інструмент для виявлення ланцюгових реакцій, коли одна загроза провокує іншу. Специфіка України полягає в тому, що війна є найпотужнішим каталізатором таких каскадів. Наприклад, суха погода спричиняє лісову пожежу, але наявність мін і нерозірваних боєприпасів у лісі робить неможливим її стандартне наземне гасіння, що призводить до неконтрольованого поширення вогню та масової евакуації. Інший приклад: обстріл енергетичної інфраструктури взимку призводить до зупинки водо- та теплопостачання.

Інструментарій: Від дистанційного збору до ГІС-аналізу

Оцінка ризиків здійснюється у п’ять послідовних фаз (відповідно до стандарту ISO 31000): від підготовки та збору первинних даних до аналізу, валідації та переходу до практичного планування.

Щоб гарантувати достовірність, застосовується принцип тріангуляції — кожен ключовий висновок підтверджується з кількох незалежних джерел. Для збору даних експерти використовують комплекс із шести інструментів:

1. Структурований опитувальник громади: Дистанційний збір базової статистики та стану документації.
2. Напівструктуровані інтерв’ю: Глибинні розмови з керівництвом громад та служб для виявлення неформальних проблем управління та координації.
3. Цільові консультації: Спілкування безпосередньо з рятувальниками та медиками для уточнення операційних деталей.
4. Польове спостереження: Фізичний виїзд для візуальної оцінки стану критичної інфраструктури, укриттів та евакуаційних маршрутів. Це дозволяє уникнути суб’єктивних припущень — наприклад, коли формально існуюча дорога насправді непридатна для проїзду пожежної техніки.
5. Аудит спроможності МПО/ДПО: Детальна інвентаризація техніки, пожежних рукавів, засобів зв’язку, а також аналіз штатного розкладу і реального часу реагування на виклики.
6. Просторове мапування (QGIS): Створення геопросторової бази даних. Аналітики будують буферні зони 20-хвилинної досяжності навколо пожежних депо, що дозволяє наочно побачити «білі плями» — населені пункти, куди допомога фізично не встигне прибути вчасно.

На етапі аналізу застосовується європейська стандартизована матриця ризиків (5х5), яка оцінює кожну загрозу за шкалою ймовірності та масштабу впливу (від незначного до катастрофічного). Ризики класифікуються на чотири зони: від зеленої (низький) до червоної (критичний). Для 3-5 найкритичніших загроз громади розробляється Bow-tie аналіз («краватка-метелик»). Він дозволяє наочно прописати причини події, наявні бар’єри запобігання, бар’єри реагування та кінцеві наслідки, чітко показуючи, які механізми захисту дають збій.

Апробація: Принцип максимальної варіації

Для того, щоб розроблена методологія була універсальною та готовою до масштабування, її пілотне впровадження здійснюється у п’яти громадах з кардинально різними профілями небезпеки, відібраними за науковим принципом максимальної варіації:

• Шевченківська ТГ (Миколаївщина): Релокована прифронтова громада, де воєнні обстріли поєднуються зі степовими пожежами.
• Краснокутська ТГ (Харківщина): Громада під активним впливом бойових дій, де головним викликом є мінно-вибухова загроза у лісах, що блокує роботу рятувальників.
• Гречаноподівська ТГ (Дніпропетровщина): Транзитна громада з високим техногенним та інфраструктурним навантаженням.
• Мостиська ТГ (Львівщина): Тилова прикордонна громада з інтенсивним транскордонним транзитом та великою кількістю переміщених осіб.
• Ясінянська ТГ (Закарпаття): Гірська місцевість, де домінують ризики швидких паводків, зсувів ґрунту та сходження снігових лавин.

Таке географічне розмаїття гарантує, що інструментарій, успішно протестований у цих крайніх точках, ідеально підійде для будь-якої іншої громади України.

Від аналітики до реальної безпеки: Практичні результати

Важливо розуміти, що комплексна оцінка ризиків не є академічною самоціллю. Згідно з методологією ВАОТГ, вона виступає лише першою ланкою глибокого аналітичного ланцюжка.

Головна мета п’ятої, фінальної фази проєкту — трансформація аналітичних звітів, ГІС-карт та виявлених прогалин у конкретні управлінські рішення. Кожна громада за підсумками процесу отримає не просто звіт, а оновлений Паспорт ризиків та дієвий Місцевий план реагування на надзвичайні ситуації.

Цей план чітко відповідатиме на запитання: що робити, хто відповідає, якими ресурсами та в якій послідовності діяти за певного критичного сценарію. Більше того, виявлений під час аудиту дефіцит спроможності стане доказовою базою для цільового інвестування: закупівлі необхідного обладнання (від пожежних рукавів до засобів зв’язку) та проведення вузькопрофільних навчань для місцевих пожежних команд.

Впровадження цієї методології формує в Україні принципово нову, життєздатну архітектуру цивільного захисту на базовому рівні. Це перехід від формальних документів до доказового управління безпекою, що здатне зберегти життя людей та захистити інфраструктуру навіть у найскладніших умовах воєнного часу.

 Матеріал підготовлено в межах програми «Український фонд швидкого реагування», яку реалізує IREX за підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключною відповідальністю Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація об’єднаних територіальних громад» і не обов’язково відображає погляди IREX або Державного департаменту США.