Всеукраїнська асоціація об’єднаних територіальних громад розглянула проект Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо приведення у відповідність положень податкового законодавства у зв’язку із реформуванням адміністративно-територіального устрою” і надала відповідні пропозиції та зауваження:
Законопроект підтримано зокрема в частині:
- приведення положень Податкового кодексу України у відповідність до законодавчих норм, що регулюють засади адміністративно-територіального устрою України, і вилучення із законодавчих норм формулювання “ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад” та залишення відповідно редакції “сільські, селищні, міські ради”;
- виключення пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, відповідно до якого плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25% обчисленого податку;
- виключення пункту 9 підрозділу 6 “Особливості справляння плати за землю” розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, яким встановлено, що індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків.
Асоціація ОТГ наголосила, що врегулювання потребує питання сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджетів місцевого самоврядування за місцем розташування виробничих підрозділів та здійснення їх діяльності. Поширеною є практика, коли на територіях об’єднаних територіальних громад успішно працюють підприємства, які працевлаштовують місцевих жителів до себе на роботу. Всі важливі суспільні послуги (освітні, культурні, медичні, побутові та ін.) згадані жителі отримують безпосередньо в цих же громадах, однак податок на доходи фізичних осіб з таких працівників (основний бюджетоутворюючий податок, за рахунок якого власне і забезпечується належне функціонування закладів освіти, охорони здоров’я, культури, здійснення капітального ремонту об’єктів житлового господарства, благоустрою тощо) податковими агентами часто утримується і перераховується за місцем реєстрації юридичних осіб. Як аргумент для несплати даного податку такі платники наводять неоднозначне трактування положень підпункту 168.4.3 п. 168.4 ст.168 Податкового кодексу України, яким передбачається, що суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. Зазвичай місцезнаходження відокремленого підрозділу не завжди співпадає з місцем розташування об’єктів, на яких працевлаштовані працівники таких підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо).
З метою усунення протирічь у нормативно-правовому регулюванні в частині перерахування податку на доходи фізичних осіб і сплати даного податку саме за місцем фактичного здійснення діяльності, а не реєстрації юридичної особи чи її філії, запропоновано підпункт 168.4.3 п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України викласти в такій редакції:
«168.4.3. суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого власного чи орендованого майна підприємств, установ, організацій та, або здійснення своєї діяльності на відповідній території.
У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого власного чи орендованого майна підприємств, установ, організацій та, або здійснення своєї діяльності на відповідній території».
Також, уточнення потребує запропоноване визначення відокремлених підрозділів (14.1.30. ПКУ). Пропонується дане поняття розглядати у такому значенні: виробничі структурні підрозділи (виробництва, цехи, відділення, дільниці, бригади, бюро, лабораторії тощо), функціональні структурні підрозділи апарату управління (управління, відділи, бюро, служби тощо), а також філії, представництва, відділення та інші підрозділи юридичної особи, які отримали погодження про їх розміщення у відповідних органах місцевого самоврядування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, які розташовані поза місцезнаходженням юридичної особи. Питання в контексті даного визначення виникає щодо того, яке погодження, і щодо розміщення яких об’єктів, в межах своїх повноважень повинні здійснювати органи місцевого самоврядування.
Асоціація ОТГ звернула увагу, що дискусійною є пропозиція щодо доповнення статті 12 Податкового кодексу України пунктом 12.6. такого змісту: «12.6. Адміністрування місцевих податків та зборів здійснюється органами місцевого самоврядування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.», оскільки сфера компетенції та обсяг повноважень органів місцевого самоврядування під час адміністрування місцевих податків та зборів має бути чітко окреслена безпосередньо у Податковому кодексі України (на це вказує пряма норма цього ж кодексу, викладена у пункті 1.1. статті 1 Податкового кодексу України).
