Український центр соціальних реформ у партнерстві з ЮНІСЕФ в Україні здійснив дослідження бар’єрів, які перешкоджають матерям маленьких дітей повноцінно брати участь у ринку праці, та визначив обґрунтовані можливості для реформ. За його результатами підготовлено відповідний звіт.
Так, було проведено національне репрезентативне опитування 3 639 батьків і доглядальників/-ць дітей віком до 7 років у всіх регіонах України, підконтрольних Уряду. Польовий етап тривав із серпня по вересень 2025 року та включав порівняльні групи, зокрема матерів дітей віком 7–9 років, жінок, які очікують або планують народження дитини, а також бабусь і дідусів, які здійснюють догляд за онуками.
Експерти, досліджуючи взаємозв’язки між доглядом за дітьми, соціальними нормами, сімейною економікою, соціальним захистом і зайнятістю, надали інформативні дані для адвокації, політичного діалогу й прийняття рішень щодо формування більш гендерно рівної України із сімейно орієнтованими політиками. У контексті відновлення під час війни та євроінтеграції інвестиції в системи догляду постають як нагальна необхідність і стратегічний економічний внесок.
Цей звіт підготовлено й опубліковано ЮНІСЕФ в Україні у партнерстві з Міжнародною організацією праці (МОП) в Україні за фінансової підтримки Уряду Німеччини через Федеральне міністерство економічного співробітництва та розвитку (BMZ) та Банк розвитку KfW.
Основні тези звіту:
- бар’єри відрізняються залежно від рівня доходів, місця проживання, статусу переміщеної особи, складу сім’ї та інвалідності;
- правова база України історично передбачає тривалі відпустки з догляду за дитиною, до трьох років на одну дитину зі збереженням робочого місця. Це демонструє важливість догляду, але водночас сприяє дуже тривалим перервам у кар’єрі матерів. На практиці багато жінок залишаються у тривалих неоплачуваних відпустках через брак якісних і до ступних послуг догляду за дітьми або через соціальні очікування, що змушують їх залишатися вдома;
- загалом лише 35 відсотків матерів дітей віком 0–6 років працюють, тобто майже дві третини є економічно неактивними, серед татів дітей віком 0–6 років 94 відсотки є зайнятими і лише близько 3 відсотків є безробітними або економічно неактивними;
- за експертними оцінками, рівень дитячої бідності зріс з 43 відсотків у 2021 році до 65 відсотків у 2022 році. Чимало сімей більше не можуть дозволити собі речі першої необхідності або послуги з раннього розвитку для дітей. Найбільше потерпають домогосподарства, очолювані одинокими матерями;
- за результатами опитування, 74 відсотки матерів дітей віком 3–6 років, які отримали відмову у працевлаштуванні, зазначили, що роботодавці називали причиною саме наявність маленької дитини;
- дані свідчать, що грошові виплати можуть зменшувати рівень бідності та підтримувати батьків і дітей, але без доступних послуг догляду за дітьми вони можуть ненавмисно посилювати економічну не активність жінок, лише комплексні системи, які поєднують підтримку доходів із доступними послугами, є більш ефективними для забезпечення повернення матерів до роботи;
- жінки стикаються з подвійним навантаженням, коли поєднують оплачувану працю з доглядом за дітьми, таке перевантаження знижує добробут і обмежує можливості для кар’єрного зростання;
- традиційні соціальні норми залишаються ключовим бар’єром, який лежить в основі нерівномірного розподілу обов’язків з догляду та обмеженої зайнятості жінок, існує потенціал для змін. Через просування та нормалізацію спільного догляду за дітьми, зокрема завдяки сімейно орієнтованим політикам, заснованих на гендерній рівності, публічним кампаніям і позитивним рольовим моделям, Україна може поступово трансформу вати сімейну динаміку так, щоб було більше рівності у поєднанні роботи і догляду між жінками і чоловіками;
- за оцінками МОП, кожен долар, вкладений у політики та послуги догляду за дітьми, може принести близько 3,76 долара світового ВВП до 2035 року завдяки скороченню гендерних розривів у зайнятості та оплаті праці;
- Комплексний підхід до економіки догляду, який поєднує послуги, політики, заходи на робочому місці, соціальний захист і зміну соціальних норм, найефективніше впливає на зайнятість жінок, розвиток дітей і довгострокове економічне зростання. Важливо, що такі заходи також сприяють гендерній рівності та реалізації прав жінок. Коли послуги дошкільної освіти та догляду є доступними, жінки отримують більшу свободу у виборі місця роботи, а соціальна норма про те, що батьки мають розділяти обов’язки з догляду за дітьми, стає більш прийнятною. Це поступово змінює уявлення людей. Коли більше татів беруть відпустки або адаптують роботу до сімейних потреб, спільний догляд стає нормою. Коли більше матерів виходять на ринок праці, скорочуються гендерні розриви у зайнятості та лідерстві. Отже, вирішення питань догляду за дітьми та зайнятості жінок є взаємовигідним для жінок, дітей, сімей територіальних громад і в цілому добробуту країни.
Рекомендації для органів місцевого самоврядування:
- здійснювати аналіз місцевого попиту на послуги дошкільної освіти та догляду і виявляти прогалини у послугах;
- більш ефективно використовувати на явну інфраструктуру;
- пілотувати більш різноманітні та гнучкі формати догляду за дітьми, що відповідають різним моделям зайнятості;
- співпрацювати з роботодавцями, організаціями громадянського суспільства та приватними надавачами послуг, щоб створити нові послуги догляду там, де державної пропозиції недостатньо. Наприклад, органи місцевого самоврядування можуть надавати приміщення або сприяти отриманню дозволів, роботодавці чи міжнародні партнери можуть забезпечувати фінансування, а громадські організації або приватні компанії можуть надавати послуги. Такі державно-приватні та громадські партнерства дозволяють швидше розширювати потужності дошкільної освіти та догляду завдяки спільному фінансуванню й обміну досвідом;
- здійснювати адресну підтримку вразливих сімей (можна резервувати субсидовані місця у закладі дошкільної освіти для сімей з низькими доходами, одиноких батьків і сімей у складних економічних обставинах. Додаткові заходи можуть включати транспортну підтримку для сімей, які проживають далеко від закладів дошкільної освіти, інформаційно-консультаційну роботу через громадські ради або соціальних працівників/-ць, а також тісніші зв’язки між послугами догляду за дітьми та іншими програмами соціальної підтримки. Такі підходи допомагають забезпечити доступ до послуг для внутрішньо переміщених сімей, сімей ветеранів, ромських громад і сімей, які виховують дітей з інвалідністю);
- посилити сталість послуг догляду за дітьми через місцеве планування та фінансування. Визнання дошкільної освіти та догляду базовою муніципальною послугою може забезпечити більш передбачуване фінансування через бюджетні програми, місцеві освітні фонди або партнерства з національними програмами.
Досвід успішних місцевих моделей може використовуватися для масштабування на національному рівні та сприяти ширшим реформам у сфері економіки догляду. Завдяки гнучкій системі послуг, адресній підтримці та інноваційним партнерствам органи місцевого самоврядування можуть розширити доступ до дошкільної освіти, покращити якість послуг і допомогти більшій кількості батьків брати участь у ринку праці, що прямо впливає на місцевий економічний розвиток.
Детальний звіт доступний за посиланням. Джерело: Доступ до дошкільної освіти і догляду та розширення економічних прав і можливостей жінок в Україні | UNICEF
