На виконання Закону України «Про наставництво» Уряд постановою від 29 липня 2026 р. № 977 затвердив Порядок організації та здійснення наставництва (далі ‒ Порядок) та Умови відповідності центрів соціальних служб, центрів надання соціальних послуг, інших юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми для надання соціальної послуги з організації наставництва.
Нагадаємо, що Закон України «Про наставництво», який був прийнятий Верховною Радою України 18.12.2025, створює правові засади для розвитку наставництва як системи добровільної та безоплатної підтримки дітей, молоді та інших осіб, які потребують допомоги у подоланні життєвих труднощів. Метою закону є допомога у соціальній адаптації, розвитку життєвих і професійних навичок, підтримка в навчанні, працевлаштуванні та підготовці до самостійного життя. Власне, документ визначає, хто може бути наставником, порядок його підготовки та відбору, права й обов’язки всіх учасників, а також запроваджує механізми індивідуального і корпоративного наставництва.
Так, затверджений Порядок визначає механізм здійснення наставництва, зокрема йдеться про:
- навчання та сертифікацію тренерів з підготовки у наставники;
- підготовку та взаємодобір наставників;
- перелік документів, необхідних для наставництва;
- умови укладання, внесення змін і припинення дії та розірвання договору про наставництво;
- особливості корпоративного наставництва;
- особливості супроводу та супервізії наставництва, а також здійснення моніторингу процесу наставництва.
Також зазначеною постановою Уряду внесено відповідні зміни до:
- Порядку формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2021 № 99 «Про Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг»;
- Положення про Державну службу України у справах дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 № 1048 «Деякі питання Державної служби у справах дітей»;
- Порядку організації надання соціальних послуг, ведення випадку та визначення чисельності соціальних менеджерів, відповідальних за забезпечення та ведення випадку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2026 № 64 «Деякі питання організації надання соціальних послуг». Водночас визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 04.07.2017 № 465 «Деякі питання здійснення наставництва над дитиною».
Цей документ розробило Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України з метою визначення механізму організації та здійснення наставництва як окремого інституту добровільної, безоплатної та регулярної підтримки дітей та молоді, а також надання соціальної послуги з організації наставництва.
Впровадження дієвого механізму наставництва має вагоме суспільне значення, особливо в умовах війни. Регулярна підтримка з боку дорослого населення може сприяти соціалізації дітей та молоді, розвитку їхнього особистісного потенціалу, формуванню життєвих навичок, зміцненню відчуття безпеки та належності до громади. Для дітей і молодих людей, які перебувають у складних життєвих обставинах, наставництво може стати важливим інструментом запобігання соціальній ізоляції, підтримки під час переходу до самостійного життя та реалізації права на зростання у сприятливому сімейному і суспільному середовищі.
Однак Всеукраїнська асоціація ОТГ, у цілому поділяючи цінності ідеї організації наставництва, під час підготовки висновку до проєкту акта наголошувала на значних ризиках перекладання на територіальні громади обов’язку надавати нову соціальну послугу з організації наставництва, реалізація якої потребуватиме значного залучення додаткових трудових, організаційних та фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів. Під час узгоджувальної наради, що відбулась 21 липня 2026 року, представники розробника проєкту акта запевнили, що фінансування надання такої послуги буде здійснюватись за донорські кошти, а згодом ‒ з державного бюджету. Проте, постановою встановлено, що фінансування буде здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджеті.
Такі консультації нівелюють мету діалогу та підривають довіру інституцій, які мають забезпечувати відкритість і взаємодію з органами місцевого самоврядування. Консультації мають бути реальним інструментом вироблення державної політики, а не формальною процедурою. Інакше вони втрачають своє призначення та не сприяють формуванню партнерських відносин між державою і місцевим самоврядуванням.
Як свідчить практика, саме так часто відбувається перекладання обов’язку здійснювати подібні видатки з місцевих бюджетів без належного компенсаційного механізму, що може суттєво вплинути на якість та доступність соціальної послуги з організації наставництва громадянам, які її потребують.
Фактично проєктом акта покладаються нові організаційні та фінансові зобов’язання на органи місцевого самоврядування базового рівня, тоді як доходи місцевих бюджетів та обсяги міжбюджетних трансфертів для їх виконання не збільшуються. Це створює в подальшому ризик фінансування нової соціальної послуги за рахунок скорочення інших місцевих програм і видатків, зокрема у сферах соціального захисту, освіти та підтримки дітей і молоді.
Всеукраїнська асоціація ОТГ звертає увагу, що згідно з підпунктом 2_1 пункту «б» частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить «вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім’ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах». Так, на реалізацію делегованих повноважень держава має передбачати відповідний фінансовий ресурс, а не лише передавати повноваження громадам.
Частиною третьою статті 142 Конституції України встановлено, що держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування, а витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.
Крім того, статтею 27 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що фінансування надання соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ та організацій, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги (пожертвувань) та інших джерел, не заборонених законом.
У Законі «Про наставництво» зазначено: фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, а також з інших джерел, не заборонених законодавством (частина перша статті 24 Закону).
Отже, Всеукраїнська асоціація ОТГ підтримує розвиток наставництва як важливого інструменту підтримки дітей і молоді, особливо тих, які перебувають у складних життєвих обставинах. Водночас ефективне впровадження цієї системи можливе лише за умови належного фінансового забезпечення з боку держави. Передача органам місцевого самоврядування нових повноважень без відповідного фінансового ресурсу суперечить конституційним гарантіям та створює ризики для стабільного надання як нової соціальної послуги з організації наставництва, так і інших соціальних послуг у громадах. Саме тому Асоціація й надалі відстоюватиме необхідність забезпечення державою належного фінансування делегованих повноважень та дотримання принципу, за яким кожне нове зобов’язання для громад має супроводжуватися відповідним фінансовим ресурсом.
