Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 10 червня 2026 року № 751 «Про реалізацію експериментального проекту щодо забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом у сільській місцевості», яка визначає пробний механізм забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом у сільській місцевості. Документ набрав чинності з дня опублікування 17 червня 2026 року.
Запровадження цього експериментального проекту є спробою Уряду системно вирішити дві проблеми: проблему довгострокового розселення ВПО поза межами великих міст і водночас стимулювати відродження сільських громад, які втрачають населення. Логіка документу зрозуміла: держава не будує нове житло з нуля, а використовує те, що вже є, поєднуючи потребу людей із наявним ресурсом територій.
Документ встановлює порядок придбання житла для потреб внутрішньо переміщених осіб та використання коштів державної підтримки на ці цілі.
Важливо, що громади зможуть отримувати субвенцію з державного бюджету для формування фондів житла. Таке житло використовуватиметься для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, в тому числі сімей з дітьми.
Фінансування може здійснюватися за рахунок державного бюджету, місцевих бюджетів, донорських коштів, міжнародної технічної допомоги, добровільних внесків та інших не заборонених джерел. Максимальний розмір субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання одного об’єкта не може перевищувати 500 тис. грн з урахуванням податків, зборів і платежів для реєстрації нерухомості.
Постанова визначає правила реалізації експериментального проєкту, який спрямований на розширення можливостей громад щодо тимчасового забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом у сільській місцевості. Координатором цього експериментального проєкту є Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України (Мінсоцполітики).
За встановленими правилами органи місцевого самоврядування купують житлові будинки у сільській місцевості і передають їх внутрішньо переміщеним особам за договором безоплатного користування строком до 3 років з можливістю продовження проживання.
Встановлені чіткі критерії для тих, хто може скористатися можливостями отримання житла у безоплатне користування строком до трьох років, серед яких:
- відсутність у внутрішньо переміщених осіб з територій, де ведуться (велися) бойові дії або з тимчасово окупованих територій (згідно з переліком Мінрозвитку), власного житла на підконтрольній території або підтверджене знищення чи пошкодження наявного;
- відсутність державної компенсації або житлового ваучера;
- відсутність дорогих покупок, наприклад автомобіля не старше п’яти років або земельної ділянки вартістю понад 100 тис. грн протягом шести місяців до звернення.
Визначені пріоритетні категорії першочергового права на отримання житла у сільській місцевості, а саме:
- багатодітні сім’ї;
- особи з інвалідністю та сім’ї, у складі яких є діти з інвалідністю;
- діти-сироти та особи, позбавлені батьківського піклування (або особи старші 23 років, які мали такий статус до повноліття);
- особи похилого віку.
Пошук підходящого будинку громада (виконавчі органи ради або військові адміністрації (у разі їх утворення) здійснює спільно із заінтересованими внутрішньо переміщеними особами та за участю Рад з питань ВПО чи волонтерів. Як варіант знайдено та попередньо узгоджено з власником, розпочинається процес відповідного оформлення документів.
Строки. Заяву необхідно подати протягом 3 календарних днів з моменту попереднього узгодження умов із власником будинку.
Форми подачі звернення. У паперовій формі шляхом особистого звернення до органів місцевого самоврядування (виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або військової адміністрації) або надіслати поштою.
В електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (ПФУ) (з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП) або удосконаленого електронного підпису). Пенсійний фонд України автоматично передасть заяву громаді протягом 3 робочих днів.
У процесі реалізації експериментального проекту щодо забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом у сільській місцевості потрібно буде розробити механізм переходу від тимчасового (після 3-х років) до більш стабільного правового статусу забезпечення житлом, передусім пріоритетних категорій з числа внутрішньо переміщених осіб.
Безперечно, Постанова № 751 матиме позитивний вплив на розвиток сільських і селищних громад, особливо тих, які стикаються з демографічним спадом, відтоком працездатного населення та нестачею кадрів. Розселення внутрішньо переміщених осіб у сільській місцевості може сприяти збільшенню кількості мешканців, наповненню закладів освіти дітьми, збереженню соціальної інфраструктури, залученню нових працівників до місцевої економіки та пожвавленню життя у громадах. За умови належної інтеграції сімей ВПО це може стати не лише соціальним, а й розвитковим інструментом для територій, які потребують людського потенціалу.
Водночас реалізація експериментального проєкту потребує належного фінансового забезпечення та чіткого розмежування відповідальності між державою і громадами. Для органів місцевого самоврядування важливо, щоб участь у проєкті не призвела до додаткового необґрунтованого навантаження на місцеві бюджети, особливо в частині утримання, експлуатації, поточного ремонту житла, оформлення прав власності та адміністрування житлового фонду.
Окремої уваги потребує вивчення питання достатності ресурсу державної субвенції, адже фактична вартість придатного для проживання житла у сільській місцевості, а також витрати на його оформлення та подальше утримання можуть перевищувати передбачені обсяги підтримки. У зв’язку з цим доцільно передбачити механізми компенсації супутніх витрат громад або можливість їх фінансування за рахунок державної підтримки та міжнародної технічної допомоги.
Попри можливість залучення коштів державного бюджету, міжнародних донорів та інших джерел, постанова передбачає також використання коштів місцевих бюджетів. ВАОТГ проаналізувала постанову з точки зору впливу на органи місцевого самоврядування та вбачає, що на громади можуть лягти витрати не лише на співфінансування придбання житла, а й на його оформлення, обстеження, поточний ремонт, утримання, експлуатацію, адміністрування договорів та подальший супровід сімей внутрішньо переміщених осіб. Для малих сільських і селищних громад, які мають обмежені бюджетні та кадрові ресурси, це може стати відчутним додатковим навантаженням.
Крім того, гранична сума 500 тис. грн на один об’єкт може бути недостатньою навіть для сільської місцевості, особливо якщо будинок має бути придатним для проживання, з електропостачанням, опаленням і без потреби в капітальному ремонті. Вимога не купувати житло, яке потребує капітального ремонту, є правильною з точки зору безпеки людей, але вона звужує коло доступних об’єктів і може підвищувати реальну вартість придбання.
Для громад це означає: або потрібно буде шукати дешеве житло, яке реально придатне для проживання, або дофінансовувати різницю з місцевого бюджету чи донорських джерел.
Окремим ризиком є відсутність чіткого механізму фінансування всього життєвого циклу такого житла після його придбання. Якщо державна підтримка покриватиме лише купівлю будинку, а витрати на утримання, ремонт, комунікації та управління житловим фондом залишаться за громадами, це може негативно вплинути на місцеві бюджети та обмежити можливість громад брати участь у проєкті. Також потребує врегулювання питання подальшого статусу сімей після завершення строку безоплатного користування житлом, щоб уникнути соціальної напруги, правової невизначеності та додаткових зобов’язань для органів місцевого самоврядування.
Також необхідно врегулювати питання подальшого житлового статусу сімей ВПО після завершення строку безоплатного користування, щоб уникнути соціальної напруги та правової невизначеності для громад і мешканців.
Зусилля з відновлення людського капіталу мають бути стійкими й активними, щоб Україна могла розвивати свою економіку та державу. Молодь має бачити своє майбутнє в країні.
Ознайомитися з постановою можна за посиланням
Цей матеріал було створено за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW у межах реалізації партнерської угоди «Партнерство заради дитиноцентричного та гендерно чутливого відновлення в Україні: врядування, реформи, адвокація, залучення» (GRACE).
Зміст матеріалу є виключно відповідальністю Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація об’єднаних територіальних громад» та не обов’язково відображає позицію уряду Німеччини та/або ЮНІСЕФ.
