Контакти
Категорія Новини платформи (Охорона здоров'я) · Новини законодавства (Охорона здоров’я)

Сексуальне та репродуктивне здоров’я в умовах демографічної кризи: матеріали та підсумки конференції

1492

20 хв. на читання

В умовах негативних демографічних тенденцій в Україні, які поглибила війна, що безпосередньо впливає на потенціал розвитку громад через брак людського капіталу, підтримка та розвиток послуг у сфері сексуального і репродуктивного здоров’я в Україні є критично важливим фактором.

Під час участі в панельній дискусії в рамках конференції «Актуальні питання сексуального та репродуктивного здоров’я в умовах демографічної кризи» на запрошення UNFPA, Фонд ООН у галузі народонаселення в Україні, експерт платформи «Охорона здоров’я» ВАОТГ Євген Прилипко, наголосив на важливості залучення органів місцевого самоврядування до відкритого соціального діалогу в цій важливій сфері. 

Він зазначив, що органи місцевого самоврядування є ключовими роботодавцями в сфері охорони здоров’я, оскільки саме в їхніх медичних закладах працює більшість медичних працівників. Відповідаючи на питання про можливості та механізми підтримки закладів первинної медичної допомоги (ПМД), експерт підтвердив, що такі можливості існують. Однак вони обмежені організаційними та фінансовими ресурсами громад, їхніми компетенціями, мотивацією і рамками бюджетного законодавства, що визначає роль органів місцевого самоврядування в ухваленні рішень у сфері охорони здоров’я.

Конференція «Актуальні питання сексуального та репродуктивного здоров’я в умовах демографічної кризи» зібрала широке коло експертів для обговорення ключових викликів і шляхів покращення системи охорони здоров’я України. Серед учасників були представники МОЗ, Верховної Ради, міжнародних організацій, таких як ВООЗ, UNFPA, ЮНІСЕФ, USAID, а також медична спільнота, наукові заклади та благодійні організації.

Основною темою конференції було забезпечення доступності медичних послуг у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я на тлі війни та демографічної кризи. Було підкреслено важливість адаптації системи охорони здоров’я до нових викликів, таких як переміщення населення, підвищена дитяча смертність та потреба у підтримці репродуктивних технологій.

Сергій Дубов, перший заступник міністра охорони здоров’я України, озвучив тривожні демографічні дані: станом на липень 2023 року населення України скоротилося до 35,8 млн осіб у порівнянні з 41,6 млн на початку 2022 року. Основною причиною такого різкого скорочення стала війна. Однак демографічна криза почалася ще в 2015 році, і з того часу країна стикається зі значними викликами в сфері народжуваності та здоров’я населення.

«Нещодавно Уряд ухвалив Стратегію демографічного розвитку України до 2040 року. Одна з її цілей — підвищення рівня народжуваності. Вона передбачає як піклування про репродуктивне здоров’я українців, а за необхідності застосування допоміжних репродуктивних технологій, так і забезпечення комфортних умов для життя і якісного догляду за дітьми. Передусім це наявність фізичної і психологічної безпеки, індивідуального житла, безбарʼєрної інфраструктури, створення мережі доступних дитячих садків, щоб батьки могли поєднувати роботу з вихованням дитини тощо. Впливаючи на ці фактори, ми будемо змінювати загальну демографічну картину та сприяти підвищенню рівня народжуваності в Україні», — зазначила Дарія Марчак, Перша заступниця міністра соціальної політики України.

Попри поточну демографічну кризу та історично низький рівень народжуваності, існують напрацювання та висновки, які можуть допомогти змінити цю тенденцію. Ось короткі висновки з дослідження та виступу Андрія Длігача, голови Центру соціальних змін і поведінкової економіки, щодо демографічної ситуації в Україні:

  • Якщо не буде вжито термінових заходів, чисельність населення України може зменшитися до 29 млн до 2041 року. Це спричинить дефіцит робочої сили та значне збільшення соціальних витрат. Наразі 82% батьків не відчувають підтримки з боку держави у догляді за дітьми та їх вихованні, що є тривожним сигналом.
  • У 2023 році в Україні народилося 187 387 дітей, що на 32% менше, ніж у 2021 році. Найбільше скорочення зафіксовано в Києві – 33%. За даними соціологічних опитувань, головними факторами, що стримують людей від батьківства, є економічна нестабільність, невизначеність майбутнього, небезпека для здоров’я та життя, а також проблеми з психічним здоров’ям.
  • Ці обставини значно ускладнюють стабільне сімейне життя та батьківство. В Україні налічується близько 7,7 млн жінок репродуктивного віку, але їхня кількість продовжує зменшуватися. Коефіцієнт народжуваності в Україні становить лише 0,8-0,9, що є одним із найнижчих у світі, тоді як для простого відтворення населення потрібно принаймні 2,1.

Презентація: Андрій Длігач

Анастасія Думчева, консультантка UNFPA у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я представила стислі результаи аналізу стану сексуального та репродуктивного здоров’я в Україні, які містили основні висновки та рекомендації. 

Презентація зосереджує увагу на результатах всебічної оцінки стану сексуального та репродуктивного здоров’я в Україні, ініційованої Фондом ООН у галузі народонаселення (UNFPA) у 2023 році. Основною метою дослідження було аналізування поточної ситуації, визначення сильних сторін і проблем, а також надання рекомендацій для вдосконалення системи охорони здоров’я у цій сфері.

Окрему увагу в дослідженні приділено питанням сексуального насильства, яке залишається поширеним, але має обмежений доступ до послуг для постраждалих. Дослідження підкреслює необхідність покращення збору даних щодо гендерно-зумовленого насильства, забезпечення медикаментами та розробки національних ресурсів для інформування різних аудиторій. Також обговорювалися питання материнського та неонатального здоров’я, де відзначаються регіональні відмінності та проблеми з доступом до медичних послуг, які погіршилися через війну. В Україні у 2022 році було зафіксовано 28 материнських смертей, у 2023 році – 21 випадок, що підкреслює важливість вирішення цих проблем.

Крім того, дослідження торкнулося проблеми підліткової та дитячої вагітності, недостатньої доступності контрацепції, зростання кількості небезпечних абортів, а також ймовірних спалахів таких інфекцій, як сифіліс і гепатит B. Висвітлювались питання репродуктивних раків, де висока захворюваність і смертність пов’язані з пізньою діагностикою. Серед вразливих груп, таких як підлітки, люди з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи та ЛГБТКІА+, послуги сексуального та репродуктивного здоров’я недостатньо реалізовані.

Наприкінці презентації було наголошено на необхідності розробки національної стратегії з сексуального та репродуктивного здоров’я, впровадження сексуальної освіти в школах, оновлення клінічних настанов та збору й аналізу даних для подальшого покращення цієї сфери в Україні.

У своєму виступі та у відповідях на запитання, експерт платформи «Охорона здоров’я» ВАОТГ Євген Прилипко зазначив, що послуги з сексуального та репродуктивного здоров’я охоплюють широкий спектр медичних, соціальних та освітніх послуг і вони можуть бути підтримані як через Спеціальні програми підтримки та Програми місцевого розвитку та цільові програми громад у сфері охорони здоров’я, які можуть фінансуватися  з місцевого бюджету громади, а також за гранти, благодійні внески, фінансування від приватного сектору або міжнародних організацій.

Євген розділив питання ролі та можливостей ОМС у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я на два важливі блоки.

  1. Перший блок стосується соціальних та освітніх послуг, а також профілактичних заходів у сфері громадського здоров’я. Він підкреслив, що такі ініціативи можуть напряму фінансуватися з місцевого бюджету в межах затверджених місцевих програм. Це стосується освітніх кампаній щодо планування сім’ї, материнства та дитинства, а також профілактики захворювань, в яких можуть брати участь медичні працівники ПМД. Крім того, громади можуть перерозподіляти ресурси або залучати додаткове фінансування для розширення спектру послуг, наприклад, консультування з питань сексуального та репродуктивного здоров’я.
  2. Другий блок охоплює питання фінансування безоплатної медичної допомоги, яке не може здійснюватися з місцевого бюджету, оскільки це є компетенцією державної програми медичних гарантій. Проте, Євген зазначив, що ОМС можуть розробляти цільові програми, які забезпечують можливість надання медичних послуг, наприклад, покращуючи матеріально-технічну базу, надаючи житло медпрацівникам або забезпечуючи додаткове обладнання для закладів ПМД. Також можливі інвестиції в навчання медичного персоналу, запровадження телемедицини, або підтримка мобільних клінік для віддалених районів.

Він також акцентував на важливості міжмуніципального співробітництва для забезпечення доступу до спеціалізованих послуг, таких як облаштування кабінетів для акушерів-гінекологів та залучення фахівців з інших громад. Окремі цільові програми можуть включати і виплати при народженні дитини за умови регулярного проходження жінками обстежень.

Загалом, хоча фінансування медичних послуг обмежене, ОМС мають значні можливості для підтримки закладів ПМД через програми, спрямовані на розвиток інфраструктури та профілактику, що позитивно впливатиме на надання послуг у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я.

Особлива увага під час заходу приділялася питанням гендерної рівності, доступу до якісних послуг для різних соціальних груп та адаптації системи охорони здоров’я до гуманітарних криз. Учасники обговорювали також міжнародний досвід і можливості його застосування для покращення ситуації в Україні.

На конференції були представлені стратегічні ініціативи щодо підтримки материнства та дитинства, розвитку репродуктивних технологій і масштабування послуг ранньої діагностики та втручання. Було оголошено про плани щодо введення щеплень від вірусу папіломи людини до Національного календаря вакцинації, що має знизити рівень захворюваності на рак шийки матки.

Значну увагу також приділили ролі сімейної медицини. Планується розширення спроможності закладів первинної медичної допомоги для ведення неускладненої вагітності та посилення роботи з дітьми, зокрема оновлення підходів до профілактичних оглядів.

Конференція показала важливість співпраці між державними органами, громадами та міжнародними партнерами для збереження здоров’я населення і боротьби з демографічною кризою в умовах війни відповідно до Стратегії Демографічного розвитку України до 2040 та Стратегії розвитку системи охорони здоров’я до 2030 року.