Контакти
Категорія РХБ-дезактивація

РХБ-готовність під час війни: чому модернізація підрозділів дезактивації — це безпека громад

764

7 хв. на читання

2 серпня 2026 року на Полтавщині після удару по об’єкту критичної інфраструктури стався витік небезпечної хімічної речовини. Фахівці хімічного захисту ДСНС загерметизували пошкоджені ємності й місця витоку — після цього на об’єкті стало можливо працювати далі. Новина про цю подію пройшла непоміченою для більшості. І це найкраще свідчення РХБ-готовності: коли про інцидент згадують лише у коротких зведеннях, бо фахівці ліквідували загрозу ще до того, як вона стала катастрофою

Ризик, у якого три різні джерела

Про хімічну, біологічну, радіаційну та ядерну загрозу в Україні прийнято говорити як про одну тему. Насправді їх три, і вони мають різну логіку.

Перше — бойове застосування хімічних речовин. За даними Генерального штабу ЗСУ, від початку повномасштабного вторгнення зафіксовано понад 13,5 тисячі випадків застосування росіянами небезпечних хімічних речовин проти Сил оборони; лише в травні 2026 року — 237 епізодів. Йдеться передусім про газові гранати К-51 та РГ-Во й саморобні боєприпаси, споряджені CS і CN, зокрема зі скидів з безпілотників.

Організація із заборони хімічної зброї тричі підтвердила наявність речовини CS у пробах, відібраних на лінії зіткнення, — у листопаді 2024-го, лютому 2025-го та червні 2025 року. Застосування речовин подразнювальної дії як засобу ведення війни прямо заборонене Конвенцією про хімічну зброю. У 2026 році Україну обрано до Виконавчої ради ОЗХЗ на 2026–2028 роки.

Друге — техногенний ризик. Удари по промислових підприємствах, аміакопроводах, водоканалах і сховищах створюють ту саму хімічну аварію, що й у мирний час, тільки без попередження й без часу на евакуацію. Аміак і хлор — найпоширеніші небезпечні хімічні речовини на українських підприємствах.

Третє — радіаційний ризик. Запорізька АЕС 8 серпня 2026 року вкотре втратила зовнішнє живлення — це був 25-й повний обрив за час війни, і дванадцять із них сталися лише за попередні чотири місяці. Ремонти на лінії електропередачі доводиться проводити під локальним припиненням вогню, яке щоразу окремо домовляє МАГАТЕ. У лютому 2026-го через пошкодження підстанції на майданчику Чорнобильської АЕС було від’єднано одну з ліній живлення.

Три різні джерела. Один і той самий наслідок для людей на землі: забруднена територія, забруднені люди, забруднена вода.

Чому це безпосередньо стосується громад

Будь-яка надзвичайна ситуація техногенного чи РХБ-характеру не обмежується майданчиком одного підприємства і не зупиняється на кордонах адміністративних районів. Якщо стається витік небезпечної речовини, у зоні потенційного ризику миттєво опиняються житлові квартали, місцева інфраструктура та довкілля громади.

У такі моменти вирішальним фактором стає оперативність. Швидкість прибуття рятувальників та наявність сучасного обладнання безпосередньо визначають, наскільки швидко вдасться мінімізувати загрозу для здоров’я людей і довкілля.

Саме тому якісна дезактивація — це насамперед про швидкість реагування, злагодженість дій та готовність захистити мешканців у перші, найважливіші хвилини.

Забезпечення ефективності та якості дезактиваційних заходів

Процес дезактивації вимагає чіткої організації, належної інфраструктури та неухильного дотримання технічних норм. Ідеться про розгортання спеціалізованих модулів, забезпечення автономного постачання води та тепла, розмежування зон безпеки, а також гарантування належних умов для тривалої роботи особового складу.

Для місцевих громад це означає передусім безпеку довкілля та критичної інфраструктури. Сучасні стандарти дезактивації передбачають обов’язковий збір і замкнений цикл утилізації забруднених рідин. Це унеможливлює потрапляння небезпечних речовин у ґрунт, місцеві водойми чи системи водопостачання громади, яку рятують.

Кожен із цих етапів залежить від технічного стану обладнання та умов праці рятувальників. Саме тому якісна модернізація матеріально-технічної бази — це не просто внутрішня потреба служби, а пряма гарантія того, що громада отримає оперативний, ефективний та екологічно безпечний захист.

Від потреби до рішень: посилення РХБ-захисту

Проєкт ECPP-2025-UA-CBRN (№ 101247483) реалізується Всеукраїнською асоціацією об’єднаних територіальних громад у партнерстві з Мобільним рятувальним центром швидкого реагування «Суми» ДСНС України за підтримки Європейського Союзу в межах Механізму цивільного захисту ЄС.

Головне завдання ініціативи — подолати технічний і логістичний розрив. Значна частина спеціалізованого парку підрозділу експлуатується вже кілька десятиліть і потребує оновлення, а відсутність комплектуючих вітчизняного чи європейського виробництва ускладнює обслуговування наявної техніки.

Проєкт розв’язує ці виклики системно:

  • Оновлення транспортної та матеріально-технічної бази: закупівля сучасних вантажних і пасажирських транспортних засобів, що відповідають екологічним стандартам ЄС (зокрема Євро VI);
  • Сучасне обладнання дезактивації: впровадження мобільного санітарно-дезактиваційного модуля в контейнерному виконанні та автономного допоміжного устаткування;
  • Покращення умов для особового складу: забезпечення сучасними засобами індивідуального захисту, обігріву та належними побутовими умовами під час виконання завдань;
  • Стандартизація та навчання: розробка нових стандартних операційних процедур (SOP) і сертифікація фахівців підрозділу за міжнародними вимогами UCPM.

Головна мета цих змін — скоротити час розгортання підрозділу та забезпечити повну відповідність екологічним нормам ЄС. Для громад це гарантує безпечну дезактивацію із збором забруднених рідин без ризику для місцевих ґрунтів і джерел питної води.

Три рівні ефекту

Для громади поруч — швидший приїзд, більша пропускна спроможність, менше вторинного забруднення.

Для країни — сертифікований модуль стає національним ресурсом, який можна перекинути в будь-яку область, а не лише активом одного регіону.

Для Європи — після проходження сертифікації спроможність зможе увійти до Європейського пулу цивільного захисту й працювати за запитом інших держав-учасниць. Європейська стратегія накопичення резервів, ухвалена Єврокомісією у липні 2025 року, прямо називає команди детекції та дезактивації РХБЯ критично важливими активами.

Що можуть зробити керівники громада вже зараз

Готовність підрозділу — половина справи. Друга половина залежить від того, наскільки готова сама громада: чи знає вона свої ризики, чи спрацює оповіщення, чи є куди сховати людей.

Стаття 19 Кодексу цивільного захисту України покладає на органи місцевого самоврядування забезпечення цивільного захисту на відповідній території, роботу власної ланки територіальної підсистеми ЄДСЦЗ, реалізацію вимог техногенної безпеки на підпорядкованих об’єктах і розроблення планів заходів у цій сфері.

Шість питань, на які голова громади має мати відповідь уже сьогодні.

Які хімічно небезпечні об’єкти є на території громади та поруч із нею. Не «чи є», а скільки, які речовини, в яких обсягах, і які зони можливого ураження з цього випливають. Ця інформація має бути актуальною, а не переписаною з паспорта ризиків п’ятирічної давнини.

Чи справді працює система оповіщення. Сирена, яку не вмикали два роки, і сирена, яку перевіряли минулого місяця, — це різні сирени. Окреме питання — резервне живлення й дублювальні канали для ситуації, коли світла немає.

Який стан захисних споруд і чи відкриті вони. Інвентаризація, доступність цілодобово, справність систем, наявність відповідального з ключами.

Хто саме приїде і за який час. Керівник громади має знати конкретний підрозділ, зону його відповідальності й реалістичний час прибуття — і мати цей контакт до події, а не шукати його під час неї. Спільне планування з місцевим підрозділом ДСНС коштує один робочий день і рятує години в критичний момент.

Чи сформовано місцевий матеріальний резерв. Кодекс передбачає створення місцевих резервів для запобігання й ліквідації надзвичайних ситуацій. Питання не в тому, чи прийнято рішення, а в тому, що фізично лежить на складі.

Що громада вже сказала своїм людям. Дії населення при викиді різних речовин відрізняються, а подекуди й прямо протилежні — і саме тому їх не варто переказувати своїми словами. Правильний шлях — завчасно поширювати офіційні пам’ятки ДСНС України через сайт громади, старост і освітні заклади, а під час події транслювати вказівки рятувальників без імпровізації. Пам’ятка, прочитана за місяць до події, працює. Пам’ятка, знайдена під час події, — ні.

Готовність не вимірюється тільки кількістю проведених навчань. Вона вимірюється тим, скільки часу минає між подією і моментом, коли лінія дезактивації почала працювати. Усе інше — техніка, процедури, сертифікати, гранти — існує тільки заради того, щоб скоротити цей проміжок.

Проєкт «Модернізація логістики та умов праці українського підрозділу РХБ-дезактивації для ефективного реагування на надзвичайні ситуації в межах Європейського пулу цивільного захисту» (ECPP-2025-UA-CBRN, № 101247483) реалізується за підтримки Європейського Союзу в межах Механізму цивільного захисту ЄС.

Фінансується Європейським Союзом. Висловлені погляди та думки належать виключно автору (авторам) і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Європейської Комісії. Ні Європейський Союз, ні орган, що надає фінансування, не несуть за них відповідальності.

Тетяна Нехацйчук, керівниця Проєктного офісу Всеукраїнської асоціації об’єднаних територіальних громад (ВАОТГ) та провідна експертка з управління безпековими проєктами в Україні

Джерела