18 лютого 2026 року постановою Кабінету Міністрів України №226 затверджено Порядок реагування на випадки дискримінації за ознакою статі (далі – Порядок). Документ встановлює механізм реагування на випадки дискримінації за ознакою статі, насильства за ознакою статі та сексуальних домагань в органах державної влади, в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери їх управління, Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення, силах цивільного захисту, в оборонно-промисловому комплексі, діяльність яких спрямована на захист національних інтересів. Порядок прямо зазначає, що органи місцевого самоврядування є суб’єктами реагування на такі випадки.
Порядком визначено створення постійних комісій з питань розгляду звернень щодо дискримінації за ознакою статі, насильства за ознакою статі та сексуальних домагань, а також склад і основні завдання. Встановлено функції відповідальної особи та секретаря комісії у поточній роботі зі зверненнями та організаційному забезпеченні діяльності. Визначено коло осіб, хто може подавати звернення, у яких формах, які дані мають бути вказані, а також порядок розгляду, строки та права сторін. Крім того, визначені заходи для мінімізації ризиків дискримінації, зокрема завдання для керівників виконавчих органів рад щодо впровадження у своїй діяльності політики рівності та недискримінації.
У матеріалі детальніше про окремі положення Порядку та практичні аспекти, які можуть бути важливі для органів місцевого самоврядування.
Постійна комісія з питань розгляду звернень щодо випадків дискримінації за ознакою статі, насильства за ознакою статі та сексуальних домагань
Пунктом 4 Порядку передбачено, що для розгляду звернень і реагування на них за рішенням керівника органу утворюється постійна комісія (далі – Комісія), діяльність якої провадиться на засадах верховенства права, законності, незалежності, колегіальності, професіоналізму, об’єктивності та неупередженості, відповідальності, забезпечення прав людини та гендерної рівності, обґрунтованості прийнятих висновків.
Порядок прямо передбачає, що під час розгляду звернень Комісія застосовує концепцію перенесення тягаря доказування із заявників на осіб, стосовно яких подано звернення. Такий підхід відповідає процесуальній логіці, закріпленій у частині другій статті 81 Цивільного процесуального України, відповідно до якої у справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце, а у разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
Пунктом 5 Порядку визначено чотири основні завдання Комісії, які охоплюють її роботу від розгляду звернення до підготовки пропозицій щодо запобігання випадкам дискримінації за ознакою статі, насильства за ознакою статі та сексуальних домагань.
Першим завданням є розгляд звернень.
Другим завданням, що випливає з розгляду, є підтвердження або спростування фактів дискримінації за ознакою статі, насильства за ознакою статі та сексуальних домагань, про які йдеться у зверненні.
Третім завданням є облік та узагальнення інформації щодо таких випадків. Слід зауважити, що це завдання має не формальний, а практичний зміст, оскільки зібрані та систематизовані дані використовуються, зокрема, для щорічної підготовки і подання до Національної соціальної сервісної служби України (далі – Нацсоцслужба) інформації про звернення за формою згідно з додатком до Порядку, що подається до 10 січня.
Четвертим завданням є подання керівникові органу, який утворив Комісію, пропозицій щодо вжиття заходів для запобігання таким випадкам.
Склад Комісії
Пунктом 6 Порядку врегульовано питання складу Комісії та окремі організаційні вимоги до її роботи. Визначено, що до складу Комісії входять: голова, заступник голови та члени Комісії. При цьому, Комісію очолює уповноважена особа (координатор) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі, що визначена у складі органу, або визначена керівником організації особа. Разом з тим, Порядок не деталізує, хто саме може бути визначений керівником як така особа у випадку, коли уповноважену особу (координатора) в органі не визначено, а також не встановлює вимог до рівня посади, освіти чи досвіду. У зв’язку з цим, під час визначення такої особи доцільно виходити з того, що вона має обіймати посаду, яка передбачає управлінські функції в органі та дає можливість ухвалювати організаційні рішення і, за потреби, забезпечувати взаємодію між структурними підрозділами.
Хто може входити до складу Комісії
Порядком також наведено перелік осіб, які можуть входити до складу Комісії, серед яких представники служби управління персоналом, профспілкової організації, особи відповідальні за забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, радник з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а також фахівці з освітою за спеціальністю “Психологія” і психологи загальних або спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб. Оскільки Порядок використовує формулювання “можуть входити”, фактична фаховість і спроможність Комісії значною мірою залежатиме від того, кого саме буде включено до її складу. При цьому, звертає на себе увагу, що окремо не згадано фахівців з юридичною освітою, хоча розгляд звернень щодо випадків дискримінації за ознакою статі, насильства за ознакою статі, сексуальних домагань потребує належного збирання та оформлення інформації, оцінки обставин і формування висновків, а в окремих випадках й ідентифікації можливих ознак адміністративного або кримінального правопорушення для подальшого реагування та інформування Національної поліції або іншого органу досудового розслідування. З огляду на це, за наявності в органі місцевого самоврядування працівників юридичного відділу або управління важливо забезпечити їх залучення до роботи Комісії, зокрема у частині правового супроводу.
Професійне навчання членів(-кинь) Комісії
Окремо встановлено обов’язок членів Комісії протягом місяця після включення до її складу пройти професійне навчання з питань протидії дискримінації за ознакою статі, насильству за ознакою статі та сексуальним домаганням, проведення якого забезпечується органом, в якому утворена Комісія, та яке організовується Нацсоцслужбою. Для органів місцевого самоврядування це означає, що після затвердження персонального складу Комісії необхідно забезпечити проходження її членами такого навчання, оскільки Порядок встановлює для цього строк в один місяць. На практиці це потребує завчасного планування, зокрема визначення відповідальних за координацію з Нацсоцслужбою, організації участі членів Комісії у навчанні з урахуванням їх робочого навантаження, формату навчання тощо.
Абзацом шостим пункту 6 Порядку встановлено, що у разі виявлення конфлікту інтересів член Комісії не має права брати участь у засіданнях з питань, щодо яких існує такий конфлікт, а про його наявність член Комісії або інша особа, яка має відповідні відомості, повинні повідомити голові Комісії до початку засідання для прийняття рішення щодо можливості участі такого члена Комісії у засіданні з відповідних питань. Абзацом сьомим пункту 6 Порядку додатково закріплено, що кількісний та персональний склад Комісій і положення про них визначаються органами.
Разом з тим, у цій частині увага зосереджена саме на конфлікті інтересів у члена Комісії, хоча абзац перший пункту 6 Порядку визначає склад Комісії як такий, що включає голову, заступника голови та членів Комісії. Порядок не деталізує, як діяти у разі конфлікту інтересів у голови Комісії або в особи, яка головує на засіданні. Однак, це має практичне значення з урахуванням положення абзацу сьомого пункту 8 Порядку, за яким у разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні Комісії, а отже, наявність конфлікту інтересів у головуючого може вплинути на результат голосування і зміст висновку. З огляду на те, що положення про Комісію визначається органом у якому він створено, доцільно передбачати в ньому порядок врегулювання конфлікту інтересів не лише для членів Комісії, а й для голови Комісії, а у разі його відсутності або відводу також для особи, яка головує на засіданні, зокрема порядок повідомлення, самовідводу, визначення іншої особи для головування та внесення відповідних рішень до протоколу, щоб забезпечити об’єктивність і неупередженість розгляду.
Відповідальна особа та Секретар
Для забезпечення роботи Комісії та попереднього розгляду звернень пунктом 7 Порядку передбачено визначення з числа членів Комісії відповідальної особи та секретаря Комісії, яких визначає голова Комісії. Відповідальна особа є ключовою у взаємодії із заявниками, оскільки забезпечує комунікацію з ними очно або дистанційно, збір та узагальнення інформації про обставини звернення, а також підготовку матеріалів для розгляду Комісією і протоколів засідань. Від якості виконання нею означених завдань значною мірою буде залежати повнота відомостей, які Комісія матиме для розгляду звернення та підготовки висновку. Окремим напрямом її роботи є інформування заявників про можливість отримання на безоплатній основі соціальних послуг, медичної, соціальної та психологічної допомоги, психосоціальної підтримки і консультацій у центрах життєстійкості, а також правничої допомоги відповідно до Закону України “Про безоплатну правничу допомогу”, і направлення таких осіб за їх бажанням до відповідних служб підтримки та/або центрів життєстійкості.
Секретар Комісії здійснює попередній розгляд звернення щодо повноти викладеної в ньому інформації та забезпечує його реєстрацію, а також повідомляє осіб, стосовно яких подано звернення, про надходження звернення. Окремо слід врахувати, що у разі, коли у зверненні під час розгляду виявлено ознаки адміністративного або кримінального правопорушення, саме секретар забезпечує надсилання такого звернення до Національної поліції або іншого органу досудового розслідування.
Крім того, на секретаря покладено підготовку та подання голові Комісії річного звіту про результати опрацювання звернень, а також щорічне до 10 січня подання до Нацсоцслужби інформації про звернення за формою згідно з додатком до Порядку.
Подання звернень та вимоги до їх змісту
Для органів місцевого самоврядування важливо врахувати, що відповідно до абзацу першого пункту 9 Порядку право на подання звернення має будь-яка особа, яка вважає себе постраждалою від дискримінації за ознакою статі, насильства за ознакою статі або сексуальних домагань, зокрема зайняті особи незалежно від форми зайнятості та посади, включаючи осіб, які навчаються, приймаються на роботу або проходять стажування, а також звільнені працівники. Окремо передбачено право на звернення для осіб, яким стали відомі будь-які обставини відповідного випадку. Таким чином, механізм подання звернень за Порядком є відкритим для широкого кола осіб, незалежно від характеру та наявності їхніх трудових відносин з органом.
Водночас, Порядок передбачає три форми подання звернення, а саме усну, паперову та електронну. Усне звернення подається під час комунікації з відповідальною особою за визначеними номерами телефонів гарячої лінії. Паперове або електронне звернення надсилається на поштову адресу органу та або на адресу електронної скриньки довіри, створеної в органі. З урахуванням широкого кола заявників, важливо, щоб рішення про утворення Комісії супроводжувалося одночасним забезпеченням функціонування всіх передбачених каналів подання звернень, зокрема визначенням телефонних номерів гарячої лінії та створенням електронної скриньки довіри з належною організацією її опрацювання. Це забезпечить реальну доступність механізму звернень для різних груп заявників, визначених Порядком.
Звернення, складене у паперовій або електронній формі, повинне містити:
- опис випадку або випадків, які, на думку заявника, можуть вважатися дискримінацією за ознакою статі, насильством за ознакою статі чи сексуальними домаганнями;
- відомості про дату, час та місце, де стався випадок, відомості про особу, яка подала звернення (прізвище, власне ім’я, посада, адреса задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), контактні дані);
- відомості про особу, щодо дій якої подано звернення (прізвище, власне ім’я, посада, контактні дані за наявності);
- інформацію про наявність осіб, яким стали відомі будь-які обставини випадку, та відомості про них (прізвище, власне ім’я, посада, контактні дані за наявності);
- інформацію про те, чи вживалися заходи з відновлення порушених прав до надходження звернення, а також інформацію, з якої можна припустити наявність відповідного випадку (повідомлення, електронні листи, фотографії, відео- та аудіоматеріали тощо за наявності).
У зверненні також зазначається спосіб інформування про результати розгляду звернення, а саме у паперовій або електронній формі, шляхом вручення інформації або надсилання її на поштову адресу задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) заявника або на адресу його електронної пошти. Звернення підписується із зазначенням дати підписання.
Водночас, пунктом 11 Порядку визначено звернення, що не підлягають розгляду. До них належать анонімні звернення, тобто письмові звернення без зазначення місця проживання (перебування), не підписані заявником, або такі, з яких неможливо встановити авторство, а також звернення, що не містять інформації, зазначеної в абзацах першому-десятому пункту 10 цього Порядку.
З огляду на встановлені Порядком вимоги до змісту звернення та підстави, за яких звернення не підлягає розгляду, органам місцевого самоврядування доцільно забезпечити системне правопросвітницьке інформування серед різних груп мешканців і мешканок. Таке інформування має бути спрямоване на те, щоб особи, які мають право на звернення, завчасно розуміли, які відомості необхідно зазначити та якими каналами подати звернення. Це дасть можливість одразу оформлювати звернення у належній формі для розгляду Комісією і, за наявності фактів дискримінації за ознакою статі, насильства за ознакою статі чи сексуальних домагань, зменшить кількість випадків, коли звернення не розглядаються через недотримання установлених вимог.
Ключові строки під час розгляду звернення
У пунктах 12–14 Порядку встановлено ключові строки під час розгляду звернення, яких необхідно дотримуватися на всіх етапах. Зокрема, спілкування із заявниками здійснюється відповідальною особою очно або дистанційно не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня надходження звернення для додаткового вивчення випадку. Секретар комісії протягом трьох робочих днів з дня отримання звернення повідомляє особу, стосовно якої подано звернення, у паперовій або електронній формі шляхом надсилання відповідного повідомлення на її поштову адресу або адресу електронної пошти. Особам, стосовно яких подано звернення, надається можливість подати у паперовій або електронній формі заперечення та пояснення щодо обставин, викладених у зверненні, протягом п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення про надходження звернення.
Пунктами 13–14 Порядку визначено строки завершення розгляду та інформування про його результати. Відповідальна особа протягом трьох робочих днів з дати ухвалення комісією висновку інформує заявників в обраний ними спосіб, що був зазначений у зверненні, та осіб, стосовно яких подано звернення, про обґрунтованість або необґрунтованість звернення та заходи, які вживатимуться, шляхом вручення або надсилання висновку комісії на поштову адресу або адресу електронної пошти, про що зазначається у протоколі засідання комісії. Якщо під час розгляду звернення виявлено ознаки адміністративного або кримінального правопорушення, звернення надсилається до Національної поліції або іншого органу досудового розслідування не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дати ухвалення комісією висновку. Звернення розглядається комісією, яка ухвалює висновок, протягом не більш як одного місяця з дня надходження звернення, а у разі ухвалення висновку про необхідність подальшого збирання інформації та проведення додаткових консультацій розгляд звернення може бути продовжено до 45 календарних днів.
З огляду на це важливо врахувати, що дотримання встановлених Порядком строків є складовою належної процедури розгляду звернення і прямо впливає на забезпечення прав заявників та осіб, стосовно яких подано звернення. Недотримання строків може призводити до затягування розгляду та створювати підстави для оскарження дій Комісії.
Письмовий звіт за результатами збирання інформації
Після завершення збирання інформації та проведення її аналізу відповідальною особою готується письмовий звіт. Звіт повинен містити інформацію про обставини, які стали підставою для звернення, наявність чи відсутність поєднання дискримінації за ознакою статі, насильства за ознакою статі та сексуальних домагань з дискримінацією за іншими ознаками, визначеними законодавством, позиції осіб, стосовно яких подано звернення, та осіб, яким стали відомі будь-які обставини, викладені у зверненні, інші фактичні дані, а також висновки із зазначенням, чи є звернення обґрунтованим, частково обґрунтованим або необґрунтованим. До звіту також додаються рекомендації щодо конкретних системних заходів із запобігання дискримінації за ознакою статі, насильства за ознакою статі та сексуальним домаганням.
З огляду на це, у звіті необхідно чітко розмежувати, які саме обставини, викладені у зверненні, підтверджуються зібраними фактичними даними та позиціями відповідних осіб, а які не підтверджуються, із зазначенням матеріалів, на яких ґрунтуються відповідні висновки. Такий спосіб викладення є необхідним для належного обґрунтування висновку Комісії та мінімізації ризиків його оскарження через недостатню деталізацію результатів розгляду.
Запобігання дискримінації за ознакою статі
Важливим є те, що Порядком передбачено не лише створення механізму розгляду звернень, а й обов’язок органів місцевого самоврядування впроваджувати превентивні заходи. Йдеться про впровадження політики рівності та недискримінації як постійної управлінської практики, спрямованої на запобігання ризикам виникнення дискримінації за ознакою статі, насильства за ознакою статі та сексуальних домагань.
Відповідно до пункту 17 керівники виконавчих органів рад з метою запобігання таким ризикам у своїй діяльності впроваджують політику рівності та недискримінації шляхом забезпечення:
- культури праці, заснованої на повазі до гідності людини;
- включення положень про запобігання та протидію дискримінації за ознакою статі, насильству за ознакою статі та сексуальним домаганням до документів, які визначають принципи та норми індивідуальної поведінки працівників та корпоративної етики;
- захисту працівників від проявів насильства за ознакою статі та сексуальних домагань, що виникають під час та у зв’язку із провадженням трудової діяльності (на робочому місці, в інших приміщеннях за місцем роботи, під час службових відряджень, соціально-культурних та інших заходів, під час комунікацій, пов’язаних із трудовою діяльністю, у тому числі таких, що забезпечуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій);
- конфіденційності щодо осіб, які повідомляють про випадки дискримінації за ознакою статі, насильства за ознакою статі та сексуальні домагання, або осіб, стосовно яких подано звернення (за винятком випадків, коли законодавством передбачено розголошення інформації та/або коли розкриття обставин необхідне для захисту безпеки інших), та негайного реагування на такі випадки;
- проведення навчальних, інформаційних та організаційних заходів, спрямованих на підвищення рівня обізнаності працівників щодо способів запобігання дискримінації за ознакою статі, насильству за ознакою статі, сексуальним домаганням, надання інформації щодо протидії домашньому насильству, роз’яснення форм, проявів і наслідків дискримінації за ознакою статі та насильства за ознакою статі, порядку подання звернень щодо таких випадків відповідно до Законів України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, надання консультацій (консультативна допомога може надаватися шляхом створення спеціалізованих платформ на офіційних веб-сайтах органів державної влади, організації телефонної “гарячої лінії” тощо), надання контактних даних служб підтримки постраждалих осіб;
- створення та функціонування електронної скриньки довіри;
- надання консультативної допомоги особам, які вважають себе постраждалими від дискримінації за ознакою статі, насильства за ознакою статі та сексуальних домагань, або особам, яким стали відомі будь-які обставини, викладені у зверненні, без подання звернення на розгляд комісії;
- оцінювання стану забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, виявлення існуючих проблем, визначення способів скорочення гендерної нерівності, запобігання дискримінації за ознакою статі, насильству за ознакою статі та сексуальним домаганням під час провадження трудової діяльності шляхом проведення гендерних аудитів.
Таким чином, Порядок передбачає поєднання реагування на звернення із системними превентивними заходами, зокрема через запровадження внутрішніх правил і стандартів поведінки, забезпечення каналів повідомлення та конфіденційності, проведення навчання і надання консультацій, а також оцінювання стану забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Цей матеріал було створено за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW. Зміст матеріалу є виключно відповідальністю Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація об`єднаних територіальних громад» та не обов’язково відображає точку зору уряду Німеччини та/або ЮНІСЕФ.
