Останнім часом в обласних центрах відбуваються координаційні зустрічі між представництвом обласних військових адміністрацій, міжнародними і місцевими організаціями, які надають гуманітарну допомогу. Головна мета таких зустрічей – узгодити дії всіх залучених сторін задля уникнення дублювання гуманітарної допомоги та виключення ситуацій, за яких допомога буде розподілятись нерівномірно. Основний принцип гуманітарного реагування: «Ніхто не має залишитись осторонь».
В Україні наразі діють різні форми допомоги для постраждалих від війни, що включають відновлення пошкодженого житла, надання прихистку, поширення гуманітарних та інших наборів, грошові виплати тощо. Волонтерські поставки допомоги, які були основними на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну та відіграли колосальну роль, стрімко зменшуються, натомість надходження гуманітарної допомоги через обласні військові адміністрації стає все більш централізованими та впорядкованими. Для громад, з одного боку, це означає можливість розраховувати на організований процес передачі гуманітарної допомоги з центру, з іншого боку, може позначатись на оперативності її отримання та повноті задоволення різних видів потреб. Крім того, центральний рівень лише вибудовує логістичні ланцюжки, які вже відпрацювали свого часу волонтери, використовуючи всі наявні ситуаційні можливості й особисті контакти, чого часом не може собі дозволити адміністрація на рівні області.
Таким чином для громад, якщо вони мають намір успішно реагувати на гуманітарні виклики, поряд з можливістю розраховувати на централізовану гуманітарну допомогу, постають нові задачі. По-перше, необхідність максимально включатись у діяльність із залучення зовнішніх ресурсів, які на сьогодні на додаток до обласного рівня реагування пропонуються урядом та / або міжнародними організаціями. Йдеться як про участь у проєктах / програмах / конкурсах, які оголошуються для муніципалітетів, так і про залучення своїх активістів/-ок у конкурси для громадських організацій. Все це дозволяє підсилювати гуманітарну відповідь громад. Поряд з цим, передумовою для участі громад у конкурсах є ретельне планування, яке означає повне володіння інформацією про соціально-демографічну ситуацію в громаді, знання потреб різних груп населення і вміння працювати на вирішення проблем різноманітних, і особливо вразливих груп населення. Тому збір даних та їх аналіз має стати щоденною практикою в діяльності місцевої влади.
По-друге, важливим є включення громад (і влади, і активістів/-ок) до участі у тематичних кластерах, координаційних радах різних рівнів, що дозволяє оперативно отримувати інформацію щодо діяльності інших стейкхолдерів. Це є гарним майданчиком для обміну такою цінною на сьогодні інформацією про успішні практики, початок нових ініціатив, тематичні конкурси, отримувати напрацьовані іншими матеріали тощо.
Передбачуваною є відповідь громад про те, що вся подібна діяльність потребує і часу, і знань, і «додаткових робочих рук», адже інколи повністю зруйнованими є будівлі виконкомів, втрачено техніку, бракує штату і коштів на його утримання: працівники виїхали, звільнились, когось змушені скорочувати через дефіцит бюджету, знімаються грошові надбавки, що також підштовхує людей шукати іншу роботу. Але при цьому гострою залишається й проблема безробіття у громадах. Тобто, постає необхідність зайнятості людей, яка принаймні частково може бути вирішена через активізацію населення, у тому через включення у проєктну діяльність. Сьогодні не бракує пропозицій щодо навчання проєктному менеджменту саме на рівні користувачів. Більше того, це дозволяє отримувати знання і навички, які будуть затребувані в Україні і зараз, і після перемоги, оскільки відновлення потребуватиме й проєктного підходу зокрема. Тому місцевій владі вже сьогодні варто окремо приділити увагу розвитку цих навичок у людей, які працюють виконкомах, у громадському секторі муніципалітеті, адже потреба у додатковому кваліфікованому людському ресурсі є і буде чи не найактуальнішою.
І дуже важливо, щоб вся описана перспектива не сприймалась такою, що «не на часі», щоб щоденні робочі ситуації не поглинали всі зусилля, і, попри регулярні загрози або й реальні обстріли, ургентні виклики війни, ми бачили і використовували всі ті можливості, які сьогодні отримує Україна. Бо без стратегічних підходів до роботи та проактивної позиції громади можуть втрачати не лише у можливостях гуманітарного реагування, а й у подальшій відбудові і розвитку.
У свою чергу Асоціація ОТГ готова й надалі підтримувати громади у їх прагненні до розвитку, навчати та консультувати у питаннях операційної та стратегічної діяльності.
