В червні 2025 року відбулася чергова зустріч Rehab Operational Partners Meeting, організована Бюро ВООЗ в Україні у межах роботи Rehabilitation Working Group (RWG) під егідою Міністерства охорони здоров’я України. У гібридному форматі участь узяли понад 60 осіб, зокрема представники WHO, Rehab4U, Health Cluster, UNICEF, IOM, Enabel, UAPT, Norwegian-Ukraine Project, GAR, Soleterre та інші ключові гравці реабілітаційної сфери.
Вперше після тривалої перерви зустріч відбулася очно в офісі Бюро ВООЗ в Україні (м.Київ), де був присутній і експерт платформи «Охорона здоров’я» ВАОТГ Євген Прилипко.
Ключові акценти заходу
Стратегічне бачення системи реабілітації. Обговорювалася потреба в середньостроковому плані для Центрів досконалості (CoE) та їх інтеграції в освітню систему. Порушено питання: чи відповідає нинішня структура реабілітаційних послуг реальним потребам населення, зокрема в гострій, педіатричній та післягоспітальній реабілітації.
Якість та доступність. Система моніторингу не дозволяє відстежити результативність лікування, лише факт послуги. Через це часто недооцінюється ефективність мультидисциплінарного підходу. Наголошено на потребі інтеграції функціональних індикаторів в eHealth та підвищенні прозорості результатів.
Кадровий голод та нерівність у команді. Урядові норми досі обмежують розвиток немедичних професій — керівні посади в реабілітації можуть обіймати лише лікарі. Також фіксується відсутність «першого контакту» з боку фізичних терапевтів, що ускладнює доступ до допомоги в первинній ланці.
Фінансування та інфраструктура. Учасники підкреслили, що сучасна модель оплати за результат не стимулює надання інтенсивної реабілітації. Центри змушені адаптуватися до тарифів НСЗУ, які переважно охоплюють прості амбулаторні випадки, як-от болі у спині. Водночас у закладах фіксується брак приміщень, нерівність умов і неповне охоплення пацієнтів з високим рівнем складності.
Організаційні бар’єри та відсутність координації. Відділення інтенсивної терапії досі закриті для реабілітологів, санаторії приймають пацієнтів із важкими станами без належного супроводу, а взаємодія між соціальними службами й медичними закладами — мінімальна.
Наступні кроки. Зустріч дала старт кільком новим процесам: запуск пілоту з реабілітації на рвіні громад у Вінниці, формування нової робочої групи з педіатричної реабілітації, розгортання тренінгів для мультидисциплінарних команд, створення уніфікованої моделі обліку кадрів, розширення доступу до допомоги в сільських громадах.
Оцінка потреб реабілітації на рівні громади (REHAB4U)
Команда проекту USAID Rehab4U представила результати оцінки потреб у реабілітації та технічних засобах (AT) на рівні громади. Було досліджено 10 громад з різних областей України – переважно малих та сільських без клінічних шпиталей, де місцева влада проявила ініціативу (наприклад, Овруч, Тараща, Шумськ, Липовець тощо).
Вивчали чисельні дані НСЗУ, проведено глибинні інтерв’ю та опитування місцевих закладів. Результати свідчать про гостру нестачу послуг та фахівців на місцях: лише 4 з 10 громад мають госпітальний реабілітаційний відділ (багатопрофільна команда), 5 громад – поліклінічні реабілітаційні послуги від МДК, а 3 громади – окремих спеціалістів із реабілітації; 2 громади взагалі не забезпечені такими послугами.
У 90% громад присутні бодай один реабілітолог, але комплексності кадрів бракує (лише половина мала спеціалістів з фізичної або ерготерапії). Бар’єри доступу значні: низька щільність населення (розсіяне заселення) змушує пацієнтів долати десятки кілометрів до фахівців, інфраструктурно непридатні приміщення та обмежені бюджети місцевих рад.
Водночас фахівці Rehab4U зафіксували слабку координацію між медичними і соціальними структурами (реабілітація часто залишається «позазональним» питанням), а також майже повну відсутність участі первинної ланки: сімейні лікарі не мають ліцензій на реабілітацію, а в місцевому законодавстві навіть не передбачена роль фізтерапевта першого контакту.
Ключові висновки: громади усвідомлюють потребу у мобільних і гіперлокальних моделях реабілітації. У планах – розробка адаптованих сервісних моделей «реабілітація поруч із пацієнтом» із вбудованими виїзними бригадами та залученням первинки. Зокрема, у RWG домовлено започаткувати проекти-пілоти з мобільними послугами та навчальні програми для місцевих фахівців і сімейних лікарів.
► Презентація Rehab4U (PDF) – за посиланням.
► Відео презентації на YouTube – за посиланням.
Участь експерта ВАООТГ та проєкт реконструкції центрів реабілітації
Як експерт платформи «Охорона здоров’я» ВАОТГ та керівник ГО «Форум трансформації охорони здоров’я» Євген Прилипко взяв участь у зустрічі RWG і представив проєкт реконструкції двох реабілітаційних центрів у Вінницькій області (підтриманий міжурядовим грантом Франції).
У своїй доповіді він акцентував на економічних аспектах якісної реабілітації: обґрунтований тарифний підхід та детальний аналіз витрат є вирішальними для стійкості системи. Прилипко навів такі поняття, як «вартість пролікованого випадку», «вартість ліжкодня» та «собівартість реабілітаційної сесії або реабілітаціного циклу», підкресливши, що без них неможливо правильно спланувати бюджет та управляти витратами, а тим більше поступово долати брак фахівців з реабілітації при офіціній заробітній платі 500–600 $/міс.
Окремим акцентом презентації стала аналітика фінансового покриття витрат на реабілітаційні послуги залежно від напрямів і рівня складності випадків. Цей попередній аналіз даних за 2023 рік показав, що тарифи НСЗУ частково адекватно покривають витрати лише на найскладніші випадки (СР1) — у більшості напрямів рівень покриття перевищує 80%, подекуди сягаючи і 100%. Це дозволяє говорити про відносну збалансованість фінансування саме на цьому рівні.
Водночас по менш складних випадках — СР2 і СР3 — виявлено значну варіативність покриття (від 70% до 94%), що створює ризики недофінансування. Особливо це стосується неврологічної реабілітації нетравматичного характеру, де рівень компенсації витрат на СР2 становить лише 70,6%. Подібна ситуація спостерігається і на СР4. Такий дисбаланс може вказувати як на недооцінку трудомісткості послуг, так і на необхідність оновлення тарифного підходу до реабілітації.
Цікаво, що в кардіо-респіраторному напрямі (СР1) зафіксовано покриття понад 100% — це може бути ознакою заниженого обліку фактичних витрат у частині закладів, де через відсутність чітких інструментів обліку не враховуються всі ресурсоємні складові процесу.
Під час обговорення наголосили на необхідності цифрових інструментів: завдяки впровадженим системам ERP стає можливим точніше відстежувати фінансові розриви та кадрове навантаження. Важливими визнані і питання фінансової грамотності менеджерів: керівники реабілітаційних закладів мають розуміти економіку своєї роботи, аби аргументовано переглядати тарифи та уникати дефіциту.
У підсумку проект передбачає не лише будівництво та оновлення обладнання, а й розробку 5–10-річної фінансової стратегії для центрів, що дозволить забезпечити їхню сталу роботу (до речі, вже заплановано аналіз покриття витрат у двох відремонтованих відділеннях та оновлення медичних гарантій з урахуванням тяжкості пацієнтів).
