Постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 936 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1200» були внесені зміни до Порядку забезпечення населення і працівників цивільного захисту засобами індивідуального захисту, а також приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю. Ці зміни були необхідні для приведення законодавства у відповідність до Кодексу цивільного захисту України.
Новий Порядок визначає механізм забезпечення населення та працівників засобами захисту в умовах воєнного стану або під час надзвичайних ситуацій на об’єктах, що становлять радіаційну або хімічну небезпеку.
Що змінилося:
- Звуження кола осіб, які підлягають забезпеченню засобами захисту:
Раніше передбачалося, що засобами індивідуального захисту повинно бути забезпечене все непрацююче населення. Тепер це поняття звужено. Під непрацюючим населенням, яке має право на засоби захисту, розуміються такі категорії:
-
- Особи з інвалідністю першої та другої груп.
- Пенсіонери за віком або на пільгових умовах.
- Діти до 16 років.
- Працівники центральних та місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, а також ті, хто працює на підприємствах, установах, організаціях, що беруть участь у формуваннях та службах цивільного захисту.
- Зменшення фінансового навантаження на громади:
Завдяки звуженню категорій населення, які підлягають забезпеченню засобами захисту, зменшується фінансове навантаження на територіальні громади. Тепер обов’язок забезпечення засобами індивідуального захисту покладається тільки на конкретизовані групи населення, визначені у новій редакції постанови.
Отже, нова постанова не тільки уточнює категорії осіб, які підлягають забезпеченню засобами індивідуального захисту, але й надає громадам більше можливостей для ефективного використання своїх ресурсів.
Завдяки конкретизації груп населення, які підлягають забезпеченню, громади можуть спрямовувати фінансові та матеріальні ресурси на захист найбільш вразливих категорій. Це дозволяє більш раціонально підходити до питань захисту населення, зосереджуючи свої зусилля та ресурси на тих групах, які найбільше потребують допомоги в умовах воєнного стану або надзвичайних ситуацій.
