В умовах війни перед громадами гостро постала потреба зовнішніх джерел підтримки, зокрема – гуманітарної допомоги. Наразі таку допомогу можна отримати двома шляхами – через централізований розподіл гуманітарних вантажів, які надходять у область (чекаючи, скільки і що вам виділить центр), та через самостійний запит (замовлення) на підтримку із зовнішніх джерел.
І в першому, і в другому випадку громаді важливо мати сформовану базу потреб, як основу замовлення, що спирається на точні дані – що саме потрібно громаді і в якій кількості. А визначити це можна, маючи інформацію про те, кому необхідна гуманітарна допомога. Помилково вважати, що гуманітарна допомога потрібна будь-яка і всім без виключення, хоч як би люди не раділи безкоштовним подарункам. На підтвердження того, що адресний підхід має значення, невигадана ситуація – в сільську громаду через централізовану гуманітарну допомогу привозять картоплю, коли ж ця громада отримує кошти для самостійного придбання товарів першої необхідності, вона купує крупи, цукор, олію…, але точно не городину, оскільки цього у селян вистачає. Інший приклад – коли в громаду, яка не приймає ВПО, привозять гуманітарний вантаж з матрацами, які просто штабелюють у будинку культури, займаючи там весь вільний простір на невизначений час, у той час як ці матраци були б потрібні у громадах, що в стислі терміни облаштували прихисток для ВПО та осіб, що переміщуються далі.
Таким чином, опора на дані про те, хто реально потребує допомоги і якої саме, стає як ніколи актуальною. Адже привезти допомогу, витративши на це шалені ресурси і везучи її буквально під кулями, можна, але задовільнити при цьому потреби, виявляється набагато складніше.
Однозначно замало написати на всіх стовпах оголошення про те, що громаді потрібні ліки – багато і різних. Ще одна з невигаданих історій, коли на етапі саме так сформульованого запиту завершується співпраця між тими, хто мають можливість надати допомогу, і тими, хто її шукає. Адже цілий аптечний склад в громаду точно ніхто не привезе, а збирати по всьому світу препарати «які не шкода», або залишились у когось невикористаними, теж не є раціональним.
Складаючи базу потреб громади, в першу чергу варто подбати про потреби найуразливіших груп населення громади. Звичайно, можна влаштувати й загальну оцінку потреб – через анкету збираючи запити від ВСІХ громадян, але, це точно не вдасться зробити оперативно, забере додатковий часовий і людський ресурс. Тому варто скористатися принаймні даними паспорту/профілю громади (зокрема – гендерного, якщо громада має такий), та/або даними соціальних служб, які мають інформацію про різні соціальні та вразливі групи населення. І в даному випадку варто деталізувати й такі дані, як, наприклад, розмірів дитячих памперсів, знаючи діти якої вікової групи превалюють у громаді, щоб не завантажувати «неходовими» розмірами свої й без того тісні приміщення.
Коли громада має сформований перелік потреб, ніщо не заважає їй самостійно звертатись із замовленням до чисельних ресурсів, які сьогодні з’явились в Україні. Нижче наведено перелік, який може стати у нагоді.
- Платформи
СпівДія – взаємодія фізичних осіб, волонтерських організацій та фондів: https://spivdiia.org.ua/
ВзаємоДія – платформа швидкого та легкого пошуку інформації. Розділи постійно поповнюються, а ресурси ретельно перевіряються командою фахівців: https://viyna.net/
- Гуманітарна допомога «ЛІКИ»: https://liki24.com/uk/category/8000701/
- Адресні запити на гуманітарну допомогу у великих логістичних центрах, складах, в межах яких створені хаби інших обласних центрів України:
- Ужгород +38 050 96 12 607
- Чернівці +38 068 04 66 099
Громадам не зайвим може бути самостійно звернутись за цими телефонами для того, щоб отримати інформацію на додаток до тієї, яку надає обласна ВЦА.
Корисними також можуть стати «Мости допомоги», які створено на платформі «Спільнота практиків «Спільний розвиток». Розміщені там тематичні форуми, які стосуються допомоги з медикаментами, гуманітарної допомоги містять багато пропозицій: https://udl.despro.org.ua/enrol/index.php?id=153
Звичайно, що ситуація змінюється чи не щодня, тому можливе «устарівання» будь-якої відповідної інформації. Координація між надавачами допомоги в Україні ще лише вибудовується, на доказ чого – в одних регіонах мають місце прогалини з постачанням, у той час як в інших – допомога дублюється. Також з розумінням потрібно ставитись до того, що деякі пропозиції швидко з’являються і зникають, бо вичерпуються. Але однозначно громадам варто зайняти проактивну позицію, заявляти про свої потреби та демонструвати конкретний і адресний запит у зверненнях про допомогу. У відповідь на це можливості обов’язково знайдуться.
