Експрес-лист №6: Особливості діяльності ОМС у період карантинних заходів

259

Експрес-лист №6

 

Всеукраїнська асоціація органів місцевого самоврядування «Асоціація об’єднаних територіальних громад», з огляду на прийняття низки нормативно правових актів, спрямованих на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, та документів пов’язаних з ними, підготувала підбірку актуальної на сьогодні інформації, що буде корисною для об’єднаних територіальних громад.

 

1)  Продуктовим ринкам знову заборонили працювати під час карантину.

 

Постановою Головного державного санітарного лікаря від 30.03.2020 р. №5 було встановлено перелік вимог, за дотримання яких дозволено функціонування ринків під час карантину.

Але вже 13.04.2020 року Постановою Головного державного санітарного лікаря р. № 9 прийнято Постанову «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Головного державного санітарного лікаря України від 30 березня 2020 року N 5».

Прийняття постанови обґрунтовано «наявними фактами порушення протиепідемічних заходів при здійсненні торгівлі на ринках, відповідно до статті 40 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”»

 

  1. У Держпраці надали роз’яснення, як на період карантину правильно запроваджувати неповний робочий час і чим він відрізняється від скороченого робочого часу.

 

Так, умовно робочий час за тривалістю можна поділити на:

  1. Нормальний. Тривалість робочого часу працівників встановлена 40 годин на тиждень;
  2. Неповний. Робочий час становить меншу кількість годин, ніж встановлено нормативно-правовими актами;
  3. Скорочений. Час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові функції, але оплата праці такого працівника проводиться в повному розмірі.

 

Поняття «скорочений робочий час» та «неповний робочий час» є різні за своєю суттю.

Зокрема, скорочений робочий час встановлюється:

  • для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;
  • для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень;
  • для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, – не більш як 36 годин на тиждень;
  • для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) – скорочена тривалість робочого часу встановлюється законодавством.

Неповний робочий час може бути встановлено угодою роботодавця і працівника на певний строк і без зазначення строку. В обов’язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку. Варто зазначити, що за згодою роботодавця неповний робочий час може запроваджуватися для всіх категорій працівників.

Оплата праці у випадках встановлення неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Запровадження неповного робочого часу відповідно до статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці, відповідно його запровадження потребує завчасного попередження працівників не менше ніж за два місяці. Якщо ж неповний робочий час встановлюється за бажанням працівника, то попередження працівника за два місяці не вимагається, і неповний робочий час може бути запроваджений з будь-якого моменту.

У разі написання працівником заяви про встановлення йому неповного робочого часу, він має зазначити наступне:

  • вид неповного робочого часу (неповний робочий день чи неповний робочий тиждень),
  • режим роботи під час неповного робочого часу (час початку та закінчення роботи),
  • період, на який встановлюється неповний робочий час тощо.

Отже, неповний робочий день (та його тривалість) встановлюється за згодою сторін будь-якому працівнику, а скорочений (та його тривалість) – встановлений законодавством тільки для окремих категорій працівників.

При неповному робочому дні праця оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а при скороченому робочому дні – як за повний робочий день.

 

  1. 3. Міністерство охорони здоров’я надає роз’яснення що таке “громадське місце”.

 

Громадське місце – це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під’їзди, а також підземні переходи, стадіони.

 

Також це:

  • ліфти і таксофони;
  • приміщення та території закладів охорони здоров’я;
  • приміщення та території навчальних закладів;
  • дитячі майданчики; приміщення та території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту;
  • під’їзди житлових будинків;
  • підземні переходи;
  • транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів;
  • приміщення закладів ресторанного господарства;
  • приміщення об’єктів культурного призначення;
  • приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;
  • стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів тощо.

Опосередковано громадські місця також визначаються у статті 178 Кодексу:

  • вулиці,
  • закриті спортивні споруди,
  • сквери, парки,
  • всі види громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення).

 

Перелік громадських місць може бути розширений органами місцевої влади.

Так, у місті Києві перелік громадських місць визначено розпорядженням Керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради від 04.04.2020 № 12. До громадських місць згідно з розпорядженням відносяться також зупинки громадського транспорту та 50-метрова зона навколо них; церкви та 50-метрова зона навколо них; заклади торгівлі закритого і відкритого типів, зокрема торгові ряди та ринки; кінотеатри та прилегла до них територія тощо.

 

Міністерство охорони здоров’я України закликає дотримуватись правил карантину та залишитися вдома.